М. Старицький увійшов в українську літературу як перекладач, видавець, поет і прозаїк, але найяскравіше талант цієї незвичайної людини проявився у якості драматурга, режисера і організатора театральних труп. Немає ніякого сумніву, що М. Старицький є одним з корифеїв українського театру і драматургії в цілому. Митець спрямував свою творчість і усі свої зусилля на служіння українському народові, на зберігання і розвиток національного мистецтва.
Письменник добре знав театральне середовище, не гірше він знав і життя провінційних акторів
На цю тему він написав драму “Талан”, в якій розглядав питання про роль і місце мистецтва в житті суспільства.
Центральним персонажем твору стала обдарована актриса Марія Лучицька, у якої після нещасливого кохання до молодого пана Квітки прокинулася любов до театру. Прийшовши у театральний колектив з благородним наміром служити рідному народові, артистка стає свідком заплутаних
В театрі працювало багато людей, і кожний з них мав свою особисту думку з приводу того, для чого потрібна їхня діяльність. Деякі вважали роботу в театрі лише джерелом прибутку. Інші були впевнені в тому, що театральне мистецтво повинне бути виключно розважальним і повинне нав’язувати глядачам високі ідеї і серйозні думки. Треті ж, до яких відносилася і Марія Лучицька, свято вірили у високе виховне і суспільне призначення театру. “Хай ми й не тішимо тепер слухача новинкою та диковинкою, але… наша рідна мова з’єднала його з меншим братом, прихилила серце до його”.
Так міркувало багато однодумців головної героїні драми, і акторка повністю їх підтримувала.
В основі конфлікту драми М. Старицького “Талан” лежить саме ця принципова протилежність у поглядах на шляхи розвитку театру та його роль у суспільному житті.
На ниві своєї театральної діяльності Марія Лучицька зустрічається з “брудним болотом” театрального закулісся і вимушена повністю у нього поринути. Головним ворогом героїні стає суперниця Лучицької по сцені акторка Квятковська. Колишню примадонну підтримують продажний репортер “писака” Юркевич, грубий і деспотичний антрепренер Юрій Котенко та їхні прихильники.
Дуже скоро вони створюють нестерпні умови для творчої роботи на сцені талановитої артистки.
Вся ця боротьба за виживання і інтриги морально знесилюють Марію Лучицьку і вона знову шукає порятунку у коханні до поміщика Квітки. Після тяжкої боротьби з собою, тривалих вагань, під тиском не згаслого почуття і жалю актриса зважується покинути сцену і вийти заміж. Але серед розкоші шлюбу, яким оточив її Квітка, ця талановита жінка не знайшла свого щастя. Досить швидко вона почала сумувати за театром і за товаришами по мистецтву.
Та ще й доскіплива свекруха при кожному зручному випадку намагалася очорнити її перед чоловіком. Квітка був безвольною людиною і дуже швидко охолонув до своєї дружини, почав її ображати і ревнувати, а одного разу вигнав Марію з дому. У темну горобину ніч скривджена жінка назавжди залишила осоружний сімейний будинок, в якому усі оточуючі “катують і недокатовують”.
Марія Лучицька знову повернулася на театральну сцену, але моральні і фізичні сили актриси дуже ослабли і здоров’я було підірване. Трагічна історія життя видатної і колись популярної артистки закінчилася хвилюючим епізодом. До вже смертельно хворої жінки прийшли молоді студенти, які побажали привітати її талант.
В оточенні друзів жінка і помирає. Помирає з думкою про рідний театр, про його долю і велике майбутнє.
Пройшло більше століття з того часу, як була написана драма “Талан”, і зараз ми бачимо, що героїня твору не помилилася зі своїм життєвим вибором і всі її сподівання виправдались. Сьогоднішній український театр став виразником найпрогресивніших і найпалкіших думок сучасного суспільства і відіграє важливу роль у нашому житті.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)