Якщо ознайомитися з біографіями, хоча б деяких письменників, відразу розумієш: єдине, що поєднує чи ледве не всіх діячів мистецтва – непроста доля й непростий внутрішній мир. Насправді, люди мистецтва дуже рідко бувають гармонійними внутрішньо й простими в спілкуванні. Можливо, саме це внутрішнє напруження й стає поштовхом до Творчості, до розвитку, до самовдосконалення.
Бувають письменники, які створюють настільки доконані добутки, що їм можна дозволяти собі певні дивацтва: конфликтность, внутрішню суперечливість, людські слабості.
Хтось із тодішніх українських письменників сказав, що в українській літературі того періоду є тільки один теперішній чоловік – і це Леся Українка. Як і в будь-якому жарті, у цій фразі є тільки частка жарту. Все інше – правда. Леся Українка своїм життєвим шляхом і своєю творчістю спростовує тезу про “слабке
Нелегко знайти в українській і світовій літературі приклад такої сили духу, який володіла ця жінка. Я дотепер дивуюся, як цій людині вдалося сполучити теперішню жіночність (принаймні, судячи з текстів і фотознімків) і щирий талант
И Леся Українка, що видається українська поетеса, з дитинства мріяла стати піаністкою, вона бачила в музиці все своє життя. Але Музика стала для неї недосяжної. Умирає від важкої хвороби, що переслідувала її чи не з дитинства.
Напевно, втрата мрії – це вже достатній привід зламатися й зневіритися. Є чи привід шукати далі: не зупинятися, боротися? Музика була мрією для молодої дівчини. Коли мрія стала недосяжної, життя стала музикантом. Іноді, читаючи вірші Лесі Українки, особливо це стосується любовної лірики, мені чуються внутрішні мелодії текстів… насправді тексти звучать не тільки у звичайному розумінні поетичної ритміки, а й звучать, трансформуючись в інші мелодії, дійсно схожі на теперішні ноти.
Не тільки краса лірики, не тільки сила духу письменниці роблять її гідної замилування. Хоча й цього було б цілком достатньо. Вона чи ледве не перша вивела українську літературу за межі національного контексту: вона переспівала у своїх добутках мотиви європейської літератури (зокрема образ Дон Жуана). Але переспівала по-своєму. Леся Українка перша заговорила про особливе місце жінки, особливої ролі жінки, а також про право жінки на творчість, на самореалізацію, на силу.
Сама ж вона реалізувала це право на силу так, як, протягом довгого років усього життєвий і творчий шляхи Лесі Українки, мені здається, що в ній втілені якісь неземні жіночні сили – сили слова, музики, людського духу. Сили боротися, сили боротися мудро, а не жорстоко. Сили боротися не тільки з ворогом, а й із внутрішньою слабістю.
Своєї же.