Життя і проблеми дітей у великому місті (за повістю В. Близнеця “Женя і Синько”)

(1933-1981)

Народився в с Володимирівні на Кіровоградщині в багатодітній родині селян. Був дуже здібним та допитливим учнем, школу закінчив із золотою медаллю. Навчався на факультеті журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.

Працював у редакціях різних газет, журналів, у видавництвах редактором.

Усі твори В. Близнеця написані для дітей. Найпопулярніші з них: повісті “Паруси над степом”, “Землянка”, “Древляни”, “Мовчун”, “Женя і Синько”, “Золота гора до неба”, “Золота павутинка”, повість-казка “Земля Світлячків”. Спеціально для дітей переклав сучасною українською мовою літопис “Повість минулих літ”.

Життя і проблеми дітей у великому місті

(за повістю В. Близнеця “Женя і Синько”)

Повість В. Близнеця “Женя і Синько”, що вийшла 1974 року, одразу ж стала помітним творчим явищем в українському письменстві. Її можна назвати і казковою реальністю, і реальною казкою, оскільки в ній переплелись розповідь про сучасних дітей великого міста з фантастичними елементами (на зразок шведської казки А. Ліндгрен про Карлсона). У повісті фантазійним витвором дівчинки Жені є кумедний чортик Синько. Чим більше ми з ним знайомимося, тим глибше розуміємо, що він уособлює собою національну мудрість життя, наступність і зв’язок поколінь та вічні загальнолюдські істини.

Саме розмови із Синьком виявляють усі найтонші відтінки характеру Жені.

Вона – звичайна дочка пересічних батьків. Навчається в київській школі і проводить вільний час у такому ж, як тисячі інших, міському дворі. Це – зовні. А от внутрішній світ цієї поетичної дівчинки далеко не звичайний. Він кришталево-романтичний, замріяний, наївно-піднесений.

Чи не тому вчителька у доповідній записці пише, що “характер у дівчини нелегкий”? Та як на мене, “нелегким” він може задаватися людям, що не здатні розуміти уявну побудову Женею “гібридного” моста, який поєднав би Київ з рідним селом її батьків. Таким би людям здалася дивного дружба щирої дівчинки з професором біології Гай-Бичковським, який вселяє у Женю віру в себе. Дівчинка глибоко відчуває нерозривний зв’язок з природою, вміє бачити й розуміти її красу, тому підтримка професора так їй необхідна: “Вірю, Євгеніє, що цей поклик душі не ослабне у вас… “

Ми відчуваємо, що вчинками “дивної” дівчинки керує народна мораль. Вона не тільки мріє, але й діє: витягує в Пущу-Водицю своїх постійно заклопотаних домашньою роботою батьків, торкається босою ногою весняної землі і відчуває проростання проліска. Доброта її душі допомагає вивести зі стану морального виснаження та душевного занепаду башкетника Андрія Кущолоба.

Він – однокласник Жені, зітканий весь із суперечностей: непокірний і водночас чуйний, розумний, розбишакуватий і нестримний в усьому, немилосердний і жорстокий у ставленні до свого дідуся. Ми бачимо, як руйнівні інстинкти беруть верх над здоровим глуздом хлопця. Та, мабуть, він у цьому не винний, бо ще з дитинства батьки йому щоразу повторювали, що він найкращий і найрозумніший, засипали його дорогими подарунками.

Так і виріс Андрій “генералом Беном”, заводіякою армії юних шибеників. До батьківського виховання додався й вплив старшого за віком, нестримного вуличного хлопця – хулігана Вадьки Задухи.

Перед нами підлітки одного двора, але ж які вони різні! Різний у них світ, різні мрії, різні уподобання, тому різне і майбутнє. Мені здається, що це – головна думка повісті.

Ось чому В. Близнець наголошує на тому, що душу підлітка треба підтримувати у її чистих пориваннях і лікувати від жорстокості, нещирості й бездуховності.

Повість “Женя і Синько” – це не просто цікава розповідь про життя і проблеми міських дітей, але й своєрідний підручник моралі та становлення юної особистості й відповідальності за неї батьків і суспільства.


Життя і проблеми дітей у великому місті (за повістю В. Близнеця “Женя і Синько”)