ЖАБИ (ДУДАРІ)

ЖАБИ (ДУДАРІ) – персонажі стародавньої української міфології. Легенда розповідає, що в дуже давні часи жили Чоловік і Жінка. Чоловік був ледачий, нічого не робив, лише їв та спав, а ввечері довго й одноманітно грав на дуді, чим сприяв доброму відпочинку й міцному сну своїх односельців.

Жінка, навпаки, була роботяща і все господарство тримала на собі. Одного разу вона зібралася у віддалене городище на ярмарок. Чоловік теж поплентався за нею.

Коли вона спродала дещицю, Чоловік попросив грошей на пиво, а нажлуктавшись, завалився спати. Жінка

спродалася, накупила потрібного краму й стала будити чоловіка, аби йти додому. Але він зажадав, щоби вона несла його. Жінка терпляче звалила Чоловіка собі на плечі й понесла разом з крамом.

Але, переходячи вбрід річку, Жінка зупинилася, в неї запаморочилося в голові. Аби не впасти, стала молити МОКОШУ про порятунок. Богиня – охоронниця жінок – вмить опинилася біля страдниці і в гніві зірвала Чоловіка зі спини Жінки та кинула його у воду, перетворивши у тварину з великим черевцем і слаборозвинутими кінцівками.

Цю істоту й було названо ЖАБОЮ, або ДУДАРЕМ.

Звідси й повір’я, що кумкання жаб сприяє доброму

сну людей. (За М. Кожухар-Плачиндою).

Волхви суворо забороняли вбивати жаб. Культ Ж. відігравав позитивну роль у екологічному вихованні давніх українців.

Давні переселенці “на нові землі” ПЕЛАЗГИ та ін. популяризували легенду про Ж., завдяки чому цей сюжет став знаний у різних країнах.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


ЖАБИ (ДУДАРІ)