“Землі рідної минула доля”. (Історичні добутки А. С. Пушкіна)

Тема історичного минулого батьківщини завжди хвилювала Пушкіна, як поета, так і прозаїка. Їм були створені такий добутки, як “Пісня про віщого Олега”, “Бородінська річниця”, “Полтава”, ” Мідний вершник “, ” Борис Годунов “. ” Історія Пугачевского бунту” і звичайно ж ” Капітанська дочка “. Всі ці добутки описують різні історичні події, різні історичні епохи: починаючи з напівлегендарних подій, описаних у давньоруському пам’ятнику “Повість минулих літ”, закінчуючи зовсім ще свіжими в пам’яті поета

і його сучасників подіями Вітчизняної війни 1812 року. Один з перших таких добутків – “Пісня про віщого Олега”, написана в 1822 році, у якому дається поетична версія автора про кончину великого російського князя, що прославився своїми вдалими військовими походами й перемогами над сильними ворогами, зокрема, над Візантією: “Твій щит на вратах Цареграда”. Тема торжества російської зброї, героїзму російського народу, переможця й визволителя, яскраво й сильно звучить у добутках, присвячених Вітчизняній війні 1812 року. Як прекрасні рядки сьомої глави “Євгенія Онєгіна”, що оспівують подвиг Москви Дарма
чекав Наполеон, Останнім щастям упоєний, Москви уклінної Із ключами старого Кремля; Ні, не пішла Москва моя.

До нього з винної головою. У рядках вірша “Спогаду в Царському Селі” перед нами встають прославившиеся в боях “Перун кагульских берегів” Румянцев, “вождь полунощного прапора” Орлів. Цій же темі присвячений вірш “Бородінська річниця”, написане в 1831 році із приводу узяття передмістя Варшави.

Одне із центральних місць у Творчості Пушкіна займає образ Петра 1. Пушкіна бачив в образі Петра 1 зразкового правителя держави. Він пише в поемі “Полтава”: Була та неясна пора, Коли Росія молода, У бореньях сили напружуючи, Мужніла з генієм Петра. Схожі думки зустрічаються й в “Мідному вершнику”, де він говорить про славне правління Петра, називаючи його “владарем долі”, що подняли “Росію дибки” і прорубившем “вікно в Європу”.

Незакінчений добуток “Арап Петра Великого” продовжує цю тему. У цьому добутку поет розповідає нам про свого предка, прадіда Ибрагиме Ганнибале. У драмі “Борис Годунов” звертається Пушкіна до іншої епохи, епосі неясного часу. Це був період найтяжких випробуванні для Росії.

Драма “Борис Годунов” – у певному змісті новаторський добуток, у якому народ показаний рушійною силою історії. У цьому добутку автор, передбачаючи Достоєвського, розвінчує теорію, що нібито ціль виправдує засобу. Обоє – і цар Борис, і Розкольників – роблять злочини, виправдуючи себе “благими намірами”, забуваючи, що саме ними вимощена дорога в пекло. “Капітанська дочка” – найбільш значний історичний Твір Пушкіна по обсязі дослідницької роботи, що проробив автор. “Капітанську дочку” автор написав, працюючи над “Історією Пугачевского бунту” – документальним добутком з масою свідчень, що характеризують жорстокість протиборчих сторін.

Але “Капітанська дочка” – це художній твір. На різницю цих двох добутків указувала Марина Цветаева в есе “Мій Пушкін “, по-своєму оригінально провівши границю між поняттям реалізму й романтизму. Пушкіна-Дослідник знає криваву ціну повстання з усіма жахаючими подробицями. Пушкіна-Поет пам’ятає про неї, вустами Швабрина лякаючи Машу долею Єлизавети Харловой.

Пам’ятаємо про неї й ми, думаючи про можливість Гринева відправитися, як і його прототип, сержант Кармицкий, з каменем на шиї “долілиць по Яїкові”. Цю поетизацію, цей романтичний ореол навколо Пугачова, створений Пушкіним, Марина Цветаева назвала словом “чара”. У повісті “Капітанська дочка” Пушкін уперше розробив новий епічний жир – жанр історичної повісті, історичного роману. Віддаючи данину поетові, наш сучасник Давид Самойлов так напише про цей дивний добуток: Селянський бунт, Початок росіянці прози, Не свифтов сміх, Не вертеровы сльози, А заячий тулупчик Лугача, Насильно знятий з панського плеча. “Капітанська дочка” є початком російської історичної прози.

Без її не було б “Тараса Бульбы” Н. В. Гоголя, “Війни имира”Л. Н. Толстого, “Петра 1&;#8243; А. Н. Толстого.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Землі рідної минула доля”. (Історичні добутки А. С. Пушкіна)