Цінність оповідання складається в дуже реалістичному й достовірному викладі подій. Життя й смерть Мат-Рены Захаровій показані такими, якими вони були насправді. Назва оповідання показує читачеві, що на його сторінках буде йти мовлення про життя Матре-Ны, її будинку й дворі. ” Матренин двір ” визначає про-странство для здійснення дії оповідання. Після довгих пошуків герой знаходить будинок, у якому він хоче оселитися
Автор докладно описує хату Матрены. “Крім Матрены й мене, жили в хаті ще: кішка, миші й таргани”. Саме миші й таргани,
Він тісно пов’язаний з образом героїні. Уже в назві вони злиті воєдино. Хату героїні й речі, що перебувають у ній, не можна назвати предметами. Всі вони живі
Хата наповнена особливим повітрям, світлом і атмосферою. Матрену, незважаючи на всю її енергійність, постепен-але разив “чорну недугу”, про яке нічого не могли сказати доктори. Як хвороба Матрены повільно пора-жала її, так і червоточина руйнувала хату зсередини. Ці дві істоти, будинок і Матрена, гинуть від старості, а можливо, і від псування.
На
На самому початку оповідання автор показує целост-ность образа хати, а потім його поступове разруше-ние. Життя героїні невідривно пов’язана з “життям” хати. Якщо вона вмре, то загине хата. Якщо зруйнують хату, то загине Матрена. Саме тому вона довго не погоджується ламати хату, а коли, нарешті, вирішує-ся, те на неї навалюються всі нові й нові лиха, передвіщаючи неминучу катастрофу.
Колченогая Матренина кішка тікає з будинку перед майбутньою катаст-рофой.
Матрене “моторошно було почати ламати той дах, під якою вона прожила п’ять років… для Матрены було це – кінець її життя всієї”. Образ молодої героїні в автора асоціюється з образом тільки що зрубаної хати. “Цей старий сірий изгнивающий будинок раптом крізь блякло-зелену шкіру шпалер, під якими бе-галі миші, проступив молодим, ще не стемнівши-мі тоді, струганими колодами й веселим смолистим заходом”.
Матрена зовсім не схожа на односільчан. Її життєва позиція не збігається з позицією рядом живучих людей. В епоху колективізації їй удалося зберегти теперішню росіянку душу. Тут проявляється конфлікт між Матреной і селом. Вона була отзывчи-вая, всім завжди й у всім допомагала
“Не вибивалася, щоб купити речі. Не гналася за вбраннями. За одеж-дой, приукрашивающей виродків і лиходіїв”.
Для неї не властиве прагнення кприукрашиванию.
Адже бо-гатство, речі псують насамперед душу. Автор наділив героїню православною верою в Бога. У найважчі мінути свого життя вона звертається до Бога, але для цього зовсім не обов’язково молитися
“Може бути, вона й молилася, але не показно, соромлячись мене або боячись мене пригнобити”. Любов і турбота про ближній, її “добре расположе-ние духу” – все це залучало автора, допомагаючи залікувати життєві рани. Образ оповідача автобиографичен.
Табірне минуле проступає у всіх його діях. Він за професією вчитель, так само, як і автор
Він любить спокій і самоту, не допускає, щоб інші люди втручалися в його життя. Він задовольняється малим. Материнську турбот)7, зосереджену в образі ге-роини, оповідач особливо цінує. Героїні вдалося вос-питать Кирові
Це чи ледве не єдина людина, до-торый искренно ридає над її труною. Всі інші близькі їй люди ніколи не розуміли її. Вони исполь-зовали її, насміхалися над нею, грубо зверталися з нею.
Одним словом, вони поводилися неправедно. На їхньому тлі особливо виділялася праведність Матрены. Лікар, при-ехавший до неї, заподіяв більше болі й незручності, чим допоміг.
Відвідування Матреной лікарні приносили їй більше турбот, чим дали якийсь позитивний ре-зультат.
Вони тільки її змучили й підірвали здоров’я. При описі оповідач намагається потрапити в ” нут-ряную Росію”. Автор використовує такі російські слова, які давно вже не вживаються.
Дослідники відзначають, що приблизно 40 відсотків лексики цього оповідання запозичені зі словника Даля. Особлива цінність “Матренина двору” полягає в глибокому й барвистому зображенні російського характеру
(2 votes, average: 4.50 out of 5)