Загальна характеристика

І. Усна народна творчість

Загальна характеристика

Основою і водночас складовою частиною літератури є фольклор. “Народна творчість – це той грунт, на якому виростають і література, і театр, і музика, і образотворче мистецтво – і без якого вони засохли б. Звичайно, далеко не кожний художній твір будується безпосередньо на народній основі. Але кожний справді художній твір виростає неодмінно на народному грунті, на грунті народного світогляду”, – підкреслював видатний поет і вчений М. Т. Рильський у своїй статті “Краса і

велич народної творчості”.

Фольклор (від англ. folk-lore – народна мудрість; народне знання) – художнє відображення дійсності в словесних, музичних, хореографічних, драматичних формах колективної народної творчості, пов’язаної з життям і побутом народу (народна творчість) (у широкому значенні); словесна творчість народу (у вузькому).

Характерні ознаки фольклору

– Колективність;

– усна форма творення і реалізації;

– постійні форми;

– строга послідовність композиції;

– повторюваність;

– традиційність;

– варіантність;

– відсутність автора (анонімність);

простота і прозорість стилістики;

– переважання дієслівних рим;

– тривалий час творення (доповнення) багатьма поколіннями.

Художні прийоми фольклору

– Образи тварин, рослин, птахів, що набувають значення символів (калина – дівоча краса, сокіл мужність, відвага);

– діалог;

– звертання;

– рефрени (повтори) (“Ой роде ж мій, роде, ой роде ж мій милий”);

– психологічний паралелізм (“явір похилився – козак зажурився”);

– характерні порівняння (позитивні – “тиха, як вода”, “чиста, як сльоза”, негативні – “очі, як у жаби”;

– постійні епітети (“рідна мати”, “хрещатий барвінок”, “ясні зорі”);

– гіперболізація;

– зменшено-пестливі слова (“котику-братику”, “лисичко-сестричко”, “спатоньки хоче”);

– узагальнення (“вдома і солома їдома”);

– вислови-порівняння (“як грім серед ясного неба”).

Фольклористика – наука про усну народну творчість.

Фольклорні роди і жанри

Народна лірика – поетичні фольклорні твори, у яких життя зображується через відтворення думок, почуттів і переживань героїв. Ліричні твори майже завжди безсюжетні.

Народний епос – розповідні фольклорні твори, до яких належить загадки, прислів’я та приказки, анекдоти (малі фольклорні жанри), думи, історичні пісні, балади, казки, оповідання, легенди та перекази, притчі, літописи (великі фольклорні жанри).

Народна драма – фольклорний твір, в основі якого лежить конфлікт, а сюжет розгортається через поєднання словесних, музичних і сценічних засобів (пісні-ігри (“Просо”, “Мак” “Коза”, “Меланка”, “Дід”, “Явтух”, “Подоляночка” тощо), вертеп, весілля).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Загальна характеристика