За сонцем хмаронька пливе (скорочено) – Шевченко Тарас

За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстилає І сонце спатоньки зове У синє море: покриває Рожевою пеленою. Мов мати дитину.

Очам любо. Годиночку, Малую годину

Ніби серце одпочине, З Богом заговорить… А туман, неначе ворог,

Закриває море І хмароньку рожевую, І тьму за собою Розстилає туман сивий, І тьмою німою Оповиє тобі душу, Й не знаєш, де дітись, І ждеш його, того світу,

Мов матері діти.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Прекрасна пейзажна картина розгортається перед нами у вірші Т. Шевченка “За сонцем хмаронька пливе… ” Побудований цей твір на казкових, легендарних мотивах, за якими сонце йде спати за море, а вкривають його, як мати дитину, хмарки. Але життя складне. Є в ньому зло, неприємності. Про це нагадує туман, що “неначе ворог”. Сонце – уособлення тепла, світла й радості, туман же, навпаки, темряви, небезпеки.

Та людина має завжди вірити, що сонце зійде, прожене пітьму, обігріє, як мати дитину.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

За сонцем хмаронька пливе (скорочено) – Шевченко Тарас