З “СОНЕТІВ ДО ОРФЕЯ” – РАЙНЕР МАРІЯ РІЛЬКЕ

Ось дерево звелось. О виростання!

0 спів Орфея! Співу повен слух.

Змовкло все, та плине крізь мовчання

Новий початок, знак новий і рух.

Виходять звірі з лісової тиші,

Покинувши кубельця чи барліг;

Вони, либонь, зробилися тихіші

Не з остраху, не з хитрощів своїх,

А з прислухання. Рев, скавчання, гам

Змаліли в їх серцях. їм за пристанок

Недавно ще була маленька хижа,

Де крилася жадливість їхня хижа

І де при вході аж хитався ганок,

Там ти воздвиг в їх прислуханні храм.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


З “СОНЕТІВ ДО ОРФЕЯ” – РАЙНЕР МАРІЯ РІЛЬКЕ