Відомий афоризм, винесений у заголовок цього твору, належить французькому філософу Жану Жоресу. Що малося на увазі в цьому висловлюванні? Як розкривається його глибинний сенс?
Чи можна застосувати суть і зміст цього висловлювання до реалій нашого нинішнього життя в Україні? Саме цим питанням і буде присвячено цей твір.
Цей афоризм французького філософа можна розглядати у кількох аспектах. По-перше, з точки зору звичайної людини, особистості. Як варто ставитися кожному з нас до власного майбутнього, вирішувати лише самій людині, і нікому
З іншого ж боку, майбутнє йде, а тому погане слід забувати так, ніби його й не було ніколи. Дуже складно нести в пам’яті всі неприємні моменти життя, будь-які невдачі, що трапляються з кожним із нас. Сум за втраченими можливостями чи допущеними помилками не повинен погасити бажання жити, можливість розвиватися, робити власне життя і світ навколо набагато кращим. А ось деякі перемоги, речі, пов’язані з власною
Слід брати з собою те з майбутнього, що допомагає нам жити, в даному випадку в афоризмі мається на увазі вогонь, а не те, що вже себе віджило й не має ніякого сенсу, тобто, попіл.
Ще більшою мірою все сказане вище можна застосувати до держави. В якості прикладу можна розглянути Україну. Наша країна пережила дуже багато проблем і неприємностей.
Багато ворогів України намагаються зробити з цього висновок про те, що українська держава нежиттєздатна. І це дійсно так буде, якщо ми не будемо вірити в себе, пам’ятаючи лише погане, тобто, попіл. Якщо ж ми, навпаки, будемо пам’ятати тільки вогонь, тобто, все те хороше, героїчне і таке, що піднімає наш національних дух, то національний успіх обов’язково настане, і ми зможемо зробити нашу країну однією з найкращих і ефективних.
Про минуле слід пам’ятати завжди, це дозволяє уникнути помилок. У той же час краще всього брати з минулого щось хороше, той самий вогонь, але не те, що вже віджило себе – попіл. Це стосується як окремих людей, особистостей, так і держав, національна гордість яких може бути забезпечена лише спогадом про перемоги.