Місто Донецьк, у якому я живу, має давню й цікаву історію. На його місці раніше розташовувалася слобода Олександрівка, що була заснована ще в 1779 році. Вона розвивалася на базі гірничозаводської промисловості завдяки багатим запасам корисних копалин. Але царський уряд не міг погосподарськи розпорядитися багатствами української землі.
Оцінивши всі можливості отримання великих прибутків за допомогою дешевої робочої сили, у Донбас ринули іноземні концесіонери. Одним з них був англієць Джон Джеймс Юз. Він розпочав будівництво металургійного
Село, яке виникло поряд, отримало назву Юзівка. З часом воно злилося з Олександрівною. Заснування Юзівського заводу (зараз це Донецький металургічний завод) поклало початок великій металургії Південного промислового району.
Кількість населення Юзівки швидко зростала, бо існувала постійна потреба в робочих руках. Незважаючи на високі прибутки, хазяї зовсім не дбали про працівників. Люди існували в дуже важких умовах: вони працювали по 12 годин у забоях і цехах, де був великим ризик загибелі, жили в землянках і бараках.
Тому робітники часто піднімалися на боротьбу проти експлуататорів,
Окрім військових частин тут діяли партизанські загони. За часів окупації місто зазнало великих людських та матеріальних втрат. Відновлювати зруйноване Сталіно та його промисловість допомагала вся країна.
Завдяки цьому швидко зростали оберти виробництва й рівень життя. У 1961 році місто отримало назву Донецьк і перетворилося на важливий промисловий, науковий і культурний центр. Зараз Донецьк – основний Осередок видобутку вугілля в Україні.
Це красиве й величне місто з затишними бульварами та сучасними проспектами, багатоповерховими будинками й зеленими парками. У ньому є музеї та театри, школи й університети, художні галереї та палаци культури. Я сподіваюся, що в майбутньому наше місто стане ще прекраснішим.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)