Юрій-Осип Федькович – Товариш

ТОВАРИШ То вечір був тихий: понад гороньками Зірниця вечірня снияла, А місяць уповен блудив зороньками, У гаю десь пташка співала.

Ми були на варті у брамі Артемі, Я сперся на білім поручу І там задумався о землі родимій. Заплакав на долю сву смутчу.

А він потихоньку до мене зближився, Глянувши ми в очі, питався Й свойов головоньков до мої склонився: “Чого ж то мій брат заплакався?

Чого то тужити, коли ж ту так красно, А май усю землю вкриває; Не видиш, як місяць присвічує ясно, Не чуєш, як пташка співає?” “Най пташка співає, як хоче і знає, А я ї, мій брате, не чую,

Бо моє серденько спокою не маеі Лишив я дружину любую”. Нічо він не мовив, лиш в очі ми глянув, Сердечне до мене стулився; А пташка тужила, аж явір зів’янув.

А місяць під зорі укрився.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Юрій-Осип Федькович – Товариш