Юрій-Осип Федькович – Думи мої, діти мої

ДУМИ МОЇ, ДІТИ МОЇ Думи мої, діти мої, Лихо мені з вами!

Поклав би я вас, як жовняре, Пишними рядами, Та боюся, що вас займуть За голубе море…

Думи мої, діти мої, Лихо моє, горе! За моє б займили, як мене гонили, Гонили та били… чому не втопили? Не знали би люди, як темної ночі

Кривавов китайков втираються очі, Як з тихов зорею говорить стойкар; Не знали би були… Думи мої, думи,

Тепер довелося за вас відвічать, Бо вни мене лають, мені дорікають: \”Ледащо ти, – кажуть, – іди в поле жать, А не втирай дрібні сльози

Тихими ночами!\” Думи мої, діти мої, Лихо мені з вами! Думи мої, діти мої,

Що з вами учиню?.. Посію вас барвінками По всій Україні І буду вас виростати,

Слізьми ізрошати, – Процвітете, як то море, – Хто ж вас буде рвати? Не я вже вас зриватиму, Зриватимуть люди Та дівчата до вінчання, А мене забудуть.

Нехай і так, що ж робити? На все божа воля. А я за вас у Сучаві

Святому помолюсь.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Юрій-Осип Федькович – Думи мої, діти мої