Образ Юдифь драматург взяв з Біблії: сюжет про вбивство іудейською вдовою Юдифь ассірійського полководця Олоферна, що взяв в облогу її рідне місто Ветилуй. Образ у Геббеля сильно відрізняється від біблійного прототипу. Юдифь розгнівана бездіяльністю чоловіків міста, воно чує оповідання про грізний Олоферне, якого ніхто не може перемогти. У табір полководця її веде борг перед співгромадянами, але ще інтерес жінки до неабиякого чоловіка
Ю. у Геббеля майже закохана в ассирийца ще до зустрічі з ним. Вона діє на свій страх і ризик, почуваючи
У цьому виявився вплив популярних у той час романів Жорж Санд. Ю., мимоволі захоплюючись Олоферном, забуває про те, що він ворог її народу, винуватець загибелі багатьох співгромадян, у ній пробудилося земне почуття любові. Однак Олоферн недооцінює гордість Ю., силоміць захоплюючи її
Насильства Ю. простити не може й, принижена, убиває його, єдиного, кого порахувала себе гідним. В очах співгромадян Ю. – героїня-визволителька. Вона ж хоче, щоб співгромадяни вбили її.
Останні слова Ю.: “Я не хочу народити Олоферну сина”.
Уперше трагедія була поставлена в Берліні, пізніше у Відні в ролі Ю. виступила дружина Геббеля Христина. Роль виконували відомі німецькі акторки: Тилла Дюрье й Агнеса Штрауб.