Євтим Євтимов Поезії

Євтим Євтимов Поезії Перекладач: Анатолій Глущак Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм.

Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр – Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3 “Искра” “Искра” – це зерна крутий засів. “Искра” – це зірниця промениста.

Прапор і зачин нових часів – Ленінська непереможна “Искра”, Вже й мене покликала тепер На дороги єдності та правди. Я стаю – як ленінський кур’єр! – У шеренги тисячні назавжди. Хай горять розбуджені сонця,

Де маршрути пролягли орлині. “Искру”

понесу в людські серця, А не в тріщини поштових скриньок. В ті краї, де чутно дзвін заков, В ті порти, де гне нужда гнітюче…

Леніне, дозвольте, я прийшов За снагою пломінких доручень. Хто це каже, ніби я не встиг,

Народився, нібито запізно?! Голос “Искры” й нині не затих, Він лунає пристрасно і грізно. Бурха ватра ленінських ідей,

Землю осяваючи велику. Загубанський поруч з нами йде, – Ми кур’єри “Искры” вже навіки. “Искра” – це зерна крутий засів.

“Искра” – це світання променисте. Прапор і зачин нових часів – Ленінську непереможну “Искру” – Я несу мов пісню

і пароль Не лише від Варни до Одеси: Іскрівський кур’єр – найвища з доль, Серце людства – іскрівська адреса.

Соснові рамена. Дві птахи співочі. Чарує з вершин мелодійна кайма.

Вони невгавають. І знати не хочуть, Чи є слухачі у цей час чи нема. Напевне, ці двоє тут найголосніші… Що, чорні вітри загуділи здаля?

Для себе співають пташки на узліссі,- Щасливо притихла велика Земля. Схились березовим серпанком Ізвечора над чуйним сном.

І стань зорею на світанку, Що заіскріє над чолом. Стань птахою, виспівуй дзвінко І знов поклич у путь мене, – Хоч в кожну мить ти спершу жінка,

Що поєднала все земне. Лягло на трави жовте листя, Про осінь нагадало знов… Та наші почуття весняно-чисті:

Ще не збідніла полум’ям любов. Не страшно розлучатись на світанні: Коханню ми належимо всякчас,

Воно не ляже попелом на грані – Нема ні крихти тлінного у нас.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Євтим Євтимов Поезії