Євтим Євтимов Поезії Перекладач: Анатолій Глущак Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм.
Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр – Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3 “Искра” “Искра” – це зерна крутий засів. “Искра” – це зірниця промениста.
Прапор і зачин нових часів – Ленінська непереможна “Искра”, Вже й мене покликала тепер На дороги єдності та правди. Я стаю – як ленінський кур’єр! – У шеренги тисячні назавжди. Хай горять розбуджені сонця,
Де маршрути пролягли орлині. “Искру”
Леніне, дозвольте, я прийшов За снагою пломінких доручень. Хто це каже, ніби я не встиг,
Народився, нібито запізно?! Голос “Искры” й нині не затих, Він лунає пристрасно і грізно. Бурха ватра ленінських ідей,
Землю осяваючи велику. Загубанський поруч з нами йде, – Ми кур’єри “Искры” вже навіки. “Искра” – це зерна крутий засів.
“Искра” – це світання променисте. Прапор і зачин нових часів – Ленінську непереможну “Искру” – Я несу мов пісню
Соснові рамена. Дві птахи співочі. Чарує з вершин мелодійна кайма.
Вони невгавають. І знати не хочуть, Чи є слухачі у цей час чи нема. Напевне, ці двоє тут найголосніші… Що, чорні вітри загуділи здаля?
Для себе співають пташки на узліссі,- Щасливо притихла велика Земля. Схились березовим серпанком Ізвечора над чуйним сном.
І стань зорею на світанку, Що заіскріє над чолом. Стань птахою, виспівуй дзвінко І знов поклич у путь мене, – Хоч в кожну мить ти спершу жінка,
Що поєднала все земне. Лягло на трави жовте листя, Про осінь нагадало знов… Та наші почуття весняно-чисті:
Ще не збідніла полум’ям любов. Не страшно розлучатись на світанні: Коханню ми належимо всякчас,
Воно не ляже попелом на грані – Нема ні крихти тлінного у нас.