Євген Плужник – Річний пісок

Річний пісок слідок ноги твоєї І досі ще – для мене! – не заніс… Тремтить ріка, і хилиться до неї На тому березі ріденький ліс… Не заблукають з хуторів лелеки, – Хіба що вітер хмари нажене…

О друже мій єдиний, а далекий, Який тут спокій стереже мене! Немов поклала ти мені на груди

Долоні теплі, і спинилось все: І почуття, і спогади, і люди, І мертвий лист, що хвилями несе… Немов ласкаві вересневі феї Спинили час, – і всесвіт не тече… І навіть цей слідок ноги твоєї

Вже не хвилює серця і очей… Бо я дивлюсь і бачу: все навіки На цій осінній лагідній землі, І твій слідок малий – такий великий,

Що я тобі й сказати б не зумів! 1927


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Євген Плужник – Річний пісок