Євген Маланюк – Куліш

ЄВГЕН МАЛАНЮК КУЛІШ Гарячий день втопивсь в нічній прозорій млі. Ти довго Шекспіра перекладав сьогодня – І знав, що все це – в тьму, в майбутнє цій землі.

В неславу й забуття… А ніч – лунка безодня – Дзвеніла зорями… І сторінки по одній Ще мерехтять в очах. – І на нічнім теплі

Ти полетів у даль, туди, де вже світлів Похмурий небосхил зорею передодня. А хутір в сяєві – казкові лаштунки,

Мов дивний Чигирин, де сплять гетьманські залі, Де ти вигадуєш, бадьорий і стрункий, Залізний стиль нових універсалів…

Прокинувсь. І перо виводить ядом спраги: “Народе без чуття, без чести, без поваги”. 25.9.25


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Євген Маланюк – Куліш