Євген Гребінка – Гай та сокири

По гаю темному туга велика ходить, Сокири й Топори затіяли війну, Гай хочуть сплюндровать і пущі всі пошкодить. Війна ця навела на дерево суму;

Дуби задумались, Осики затремтіли, І Клен гнучкий і В’яз із лиха вниз нагнувсь. Аж ось Сокири вже в гаю забрязкотіли, І Дуб найстарший усміхнувсь. – Не бійтесь! – він гукнув.- Того і я жахався, Як з топорищами ці навісні прийдуть, Аж дерев’яний рід заліза одцурався,

Без дерева вони самі нас да не втнуть, Ото було б… але – нехай йому абищо, Якби з Сокирами прийшли і топорища, Тоді-то був би нам капут.- І справді, скільки тут Сокири не бряжчали, Ні дубчика, ні липки не стяли.

І тільки де-не-де що кору пописали, Да і додому з тим пішли.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Євген Гребінка – Гай та сокири