“Сміливий сокіл” – так називають князя Ігоря Всеволод і Святослав. Що ще додати до такої характеристики? Читаючи “Слово…”, я намагався й собі уявити князя Ігоря.
З огляду на майстерність автора “Слова о полку Ігоревім” кожен образ, зображений у цьому шедеврі давньої літератури, постає перед нами так яскраво, видається нам таким живим, ніби ми не читаємо текст, а на власні очі бачимо князя, його військо, князів, які йшли воювати з Ігорем, тендітну та прекрасну Ярославну та землю Руську, що стає живою, уособлюється в явищах
Він талановитий та суворий воїн, бо в нього одного
Мабуть, це також частково стало причиною поразки руського війська на річці Каялі. Проте, попри всі перепони, що їх зустрічає Ігор, справа його благородна – він бореться за майбутнє своєї країни, він прагне відвести від неї половецьку небезпеку… Образ князя Ігоря є центральним у “Слові…”.
Мене навіть дещо здивувало те, наскільки багатогранним постає перед читачем цей образ. Ми звикли, що образи полководців часто стають такими собі схемами, щось на кшталт мужній-красивий-сильний-без-жодних-вад… Але Ігор має свої недоліки, має і прекрасні риси вдачі…
Це робить його справжнім, живим і надзвичайно симпатичним читачеві. Я розмірковував над тим, яке значення має “Слово…” і образ Ігоря в ньому. Звісно, можливість дізнатися про історичні події далеких часів надає “Слову…” такої цінності, що більше годі й очікувати.
Але це не все. Образ Ігоря справді може стати прикладом для наслідування – він є цікавим, ніби образ героя пригодницького роману, і водночас повчальним, глибоким, таким, що спонукає до роздумів. На щастя, зараз наша країна вільна і не потерпає від ворожих загроз, проте з багатьох причин завзятість у боротьбі (наразі – вже мирними засобами) за майбуття нашої Батьківщини на завадить нікому. І такої завзятості ми могли б повчитися у давнього руського князя Ігоря.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)