Нарешті розглянемо останній тип сімейних обрядів і звичаїв, пов’язаний тепер уже із сумними подіями в людському бутті. Хоча це доволі відносне поняття – сумна подія, адже пам’ятаємо про наших пращурів-язичників, які з нагоди смерті влаштовували ледь не святкову виставу з різноманітними ігрищами, співом і танком, щоб небіжчику веселіше жилося на тому світі (наприклад, обряд Тризни з його змаганнями на честь небіжчика, гучними “бенкетами” та жертвоприношенням).
Але сьогодні українці сприймають смерть як велике горе, та водночас
Виходячи з цього, поховально-поминальні ритуали спрямовуються як на забезпечення незворотного переходу душі небіжчика до світу предків, так і на охорону живих від шкідливого впливу духу мерця. Звідси
Поховальна обрядовість – це система обрядових дій та ритуальних норм поведінки, пов’язаних зі сповіщенням про смерть і спрямованих на допомогу родині небіжчика в його похороні, вшанування померлого та прилучення до культу предків. Усю поховальну обрядовість можна умовно поділити на дві основні частини: похорон і поминки.