Як я розумію зміст назви “Ляльковий дім”
Коли говорити про щастя, то неможливо уявити його собі без сім’ї, поза сім’єю. П’єса Г. Ібсена “Ляльковий дім” саме про це.
Родину Хельмерів, мабуть, можна було б назвати зразковою. Респектабельний чоловік, милі дітки, чарівна дружина живуть у мирі й злагоді. Та й розпочинається все на Святий вечір. Різдво – уособлення сімейного затишку, і Нора готується до свята в родині. Але події склалися так, що головна героїня по-новому змушена подивитися на свою сім’ю і на себе.
Досі
Бо вона й справді була для нього лялечкою, а не людиною. Саме так він поводився з нею, намагаючись керувати нею в усьому. А вона приймала це як норму, бо любила його, дім, дітей. Тож може вона просто розлюбила?
Зовсім ні. Просто
Він намагається повернути дружину, докоряючи їй забутим обов’язком матері. “У мене є й інші обов’язки, і такі ж святі. Обов’язок перед собою”, – відповідає Нора. Вона вирішила покинути чоловіка, тому що хотіла справжньої родини, а не “лялькового дому”.
Ібсен не радить всім жінкам кидати чоловіків, як це хотів представити дехто з критиків. Він виступає за щирість і повагу у родинних стосунках, які й здатні створити справжній родинний затишок, а не “ляльковий дім”, як у Хельмерів. Саме так слід розуміти назву п’єси Г. Ібсена.