Робота із книгою (читання, спостереження, записи й т. д.) трудомістка й вимагає повної зосередженості, уміння втримувати свою увагу: ні про що іншому не думати, не відволікатися сторонніми заняттями або розмовами. Наша увага завжди рухливо. Навіть при читанні воно звернено на рух думки автора, підтримується інтересом до доль героїв, до їхніх учинків і характерів. Розвиток сюжету, зміна подій, становлення характеру може бути швидким, яскравим, несподіваним (наприклад, у добутках пригодницьких або фантастичних). Тоді увага читача виникає й утримується
А при ослабленому сюжеті, що уповільнено протікають або нечисленних подіях, тим більше при читанні науково-критичної літератури увага непідготовленого, недотепного читача розсіюється, тобто легко відволікається на сторонні шуми, на власні думки…
Неуважна увага виникає також через звичку “ковтати” книгу – читати, пропускаючи всі “нецікаве”: пейзажні картини, історичні відступи, авторські міркування й т. п. Нарешті, увага розсіюється й в усіх, хто позбавлений уяви, тобто вміння відтворити образну картину про прочитаний, устати поруч із автором
Перша умова розвитку довільної уваги – чітке формулювання для себе мети читання. Вона може бути загальної, перспективної (далекої): задовольнити спрагу пізнання, познайомитися зі спеціальністю або вдосконалитися в ній, довідатися більше про минуле або розібратися в проблемах сьогоднішнього життя, задовольнити свої эстетические запити (інтерес до театру, кіно, живопису, музиці й т. д.). Ціль читання може бути узкопрактической, ближньої: знайти докази думки (тези), одержати довідку по питанню, що цікавить, довідатися чиє-або думка (щоб заперечити або погодитися), добути відомості для характеристики літературних персонажів, явищ, подій і т. д.
Визначаючи для себе ціль читання, ви зосереджуєте свою увагу на тім, що в дійсності вам потрібно, важливо, цікаво, і тим самим переконуєте себе в необхідності знань, які одержуєте, працюючи із книгою.
Друга умова. Увага в процесі читання пов’язане з активною роботою думки. Тому потрібно, щоб кожне слово, речення, абзац були повно й точно зрозумілі (і за значенням слів, і по змісту думки). Коли ж при читанні зустрічаються труднощі в розумінні тексту, потрібно спочатку спробувати перебороти їх самотужки.
У лекції “Про державу”, прочитаної в Комуністичному університеті ім. Я. М. Свердлова, В. И. Ленін говорив слухачам: “Тільки тоді, якщо ви навчитеся самостійно розбиратися по цьому питанню,- тільки тоді ви можете вважати себе досить твердим у своїх переконаннях і досить успішно, відстоювати їх перед ким завгодно й коли завгодно”.
Третя умова. Під час читання постарайтеся думати тільки про те, що читаєте: подумки задавайте собі питання про прочитаний, шукайте відповіді на них, представте себе на місці автора або персонажів добутку. Не розбудовуйтеся, якщо не відразу вдається зосередитися: увага приходить, коли “увійдеш” у текст, а це може трапитися не на першій і навіть не на другій його сторінці.
Четверта умова. У роботі із книгою привчите себе до певної послідовності, що завжди намагайтеся витримувати:
А) визначите мету читання (і ціль спостереження при читанні);
Б) читаючи, спробуйте поставити себе на місце кого-небудь із
Персонажів художнього твору;
В) обміркуйте, чи всі вам ясно в прочитаному; якщо текст не зрозумілий, прочитайте його ще й ще раз;
Г) зробіть необхідні (відповідно до мети читання й спостереження) виписки, запису;
Д) скажіть собі, що нового ви довідалися із прочитаного, чому
Навчилися.
П’ята умова. Читання – праця не тільки розумовий, але й фізичного, потребуючого дотримання певних гігієнічних правил: . .
1) Для роботи із книгою більше кращі ранковий або денний годинник, у всякому разі – не вечірні; тим більше – не нічні. Найкраще в режимі дня закріпити для читання певний час і, по можливості, дотримувати його, проявляючи наполегливість, посидючість і завзятість.
2) Робота із книгою вимагає відносної тиші – без голосних розмов, без включення радіо, телевізора, магнітофона. Звичні ж, що не відволікають від роботи шуми (вуличний шум, ходьба в будинку й т. п.) навіть допомагають зосередитися, тому що змушують, напружувати увага.
3) Оптимальний робітник режим: через кожні годину-півтора робиться перерва на 10-15 мінут для пасивного (лежання, прогулянка) або активного (зміна діяльності) відпочинку. Але тут кожний вирішує індивідуально.
4) Не слід читати лежачи або за їжею; під час читання не можна робити зайві рухи (потягування, теліпання ногою й т. п.).
5) Робоче місце, обстановка, умови роботи, по можливості, повинні бути звичними, постійними, привабливими до праці. Простежите за правильністю висвітлення робочого місця (джерело світла – ліворуч зверху) і чистотою повітря в приміщенні.
Зрозуміло, правила ці лише орієнтири, які застосовуються з урахуванням ваших можливостей, конкретної обстановки й індивідуальних особливостей.
И сама остання умова розвитку уваги: збагачуйте ваш життєвий досвід спілкуванням з товаришами по школі й з іншими людьми. Виявляти непідроблену цікавість до співрозмовника – значить зосередити свою увагу на людині, з яким ти вчишся, працюєш, зустрічаєшся, і тим самим відволіктися від себе, від власних думок, що, у свою чергу, саме розвиває довільну увагу
(2 votes, average: 2.50 out of 5)