Як дитиною, бувало (скорочено) – Українка Леся

Як дитиною, бувало, Упаду собі на лихо. То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо. “Що, болить?” – мене питали,

Але я не признавалась – Я була малою горда, – Щоб не плакать, я сміялась. А тепер, коли для мене Жартом злим кінчиться драма І от-от зірватись має Гостра, злобна епіграма (1), – Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись, І, забувши давню гордість,

Плачу я, щоб не сміятись. (1) Епіграма – зле і дотепне зауваження про кого-небудь.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Головна риса ліричної героїні вірша (як і самої авторки) – гордість, велика сила духу. Сльози вона вважає слабкістю. Але проходить час, і героїня потрапляє в зовсім іншу ситуацію, протилежну.

Коли їй хочеться посміятися над кимось, висміяти якісь вади, вона боїться образити людину й плаче, “щоб не сміятись”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Як дитиною, бувало (скорочено) – Українка Леся