ЯЦЕНКО-ЗЕЛЕНСЬКИЙ ЛУКА (ЛЕОНТІЙ) (1729, С. Мачухи, тепер Полтавської обл. (за іншими даними – Золотоноша) – 1807 р.) – давньоукраїнський письменник.
Освіту здобув у домашніх умовах. 19-літнім юнаком постригся в ченці, був намісником полтавського Хрестовоздвиженського монастиря. 1764 р. вирушив до Святих місць, побував на Афоні, Синаї та в Єрусалимі.
Деякий час був священиком посольської церкви у Константинополі. За час мандрів вивчив італійську, французьку, грецьку, турецьку мови, ознайомився з історією літератури й культури європейських
Відчутний вплив на них мав опис мандрівок В. Григоровича-Барського (Яценка називали “молодшим Григоровичем”) і деяких французьких письменників того часу.
Записки Л. Яценка-Зеленського складаються з 13 томів (10-12 втрачені). Перші три томи – це опис подорожі по Святих місцях Близького Сходу. У 3-му є спогади автора про життя козаків Запорозької Січі. 4-й і 5-й томи присвячені опису Константинополя та життю автора в цьому місті.
У 6 – 8-му томах автор розповідає про мандри в Росію під час російсько-турецьких воєн
Повністю записки Л. Яценка-Зеленського опубліковані не були.
Літ.: Попов А. П. Младший Григорович: Новооткрытый паломник по святым местам XVIII в. // Тр. XV археол. сьезда. М., 1914; Яворницкий Д. Лука Яценко-Зеленский.
Катеринослав, 1915; Леонтій-Лука Яценко (Зеленський). Молодший Григорович (уривок) // Вітчизна. 1988. № 2. С. 184 – 191.
П. Білоус