“Я – Всесвіту боржник, бо українець зроду!” (Б. Олійник)

Полтавська земля народила багатьох талановитих митців, які залишили помітний слід і в історії, і в літературі України. Серед них – відомий поет Борис Олійник. Творчість його відзначається любов’ю до України, до народу.

Увесь свій талант, інтелект, майстерність поет вкладає в слово, щоб іще раз передати ніжність, захоплення рідною землею, простими трудівниками. Батько поета загинув на фронті, захищаючи Вітчизну від фашизму. Усе життя Борис Ілліч несе в своєму серці образ батька, звіряє з ним усе, що пише, що бореться.

За довгі роки

він зазнав усього: успіхи чергувалися із покараннями, призначення на посади – із брехнею і заздрістю. Але він добровільно несе взятий на себе хрест бути справжнім українцем. Його стосується все, що відбувається у світі.

Поет вів телерепортажі з Чорнобиля, які суперечили офіційним повідомленням про причини і наслідки трагедії; побував в усіх “гарячих точках”, що виникли після розвалу Радянського Союзу; стояв серед сербів перед повітря ою атакою американців на столицю Югославії.

Кінець XX століття став переломним для всього світу і для України. У поемі “Трубить Трубіж” Б. Олійник пише:

Трубить

Трубіж: ми вийшли на рубіж!

Позаду – смерк, попереду – свобода!

Україна стала незалежною і намагалася не дивитися назад. Але попереду чекали спритні ділки, що все вимірюють на долар. “Ви не все ще продали, ми не все докрали”, – стало їхнім девізом. І крадуть, вивозять, грабують рідну землю, як якісь зайди, окупанти, бо не знають страху і не мають совісті:

Отак ти нас розбудував, козаче!

Тепера нами править чоловік,

По кому не одна в’язниця плаче,

А він регоче серед чолових.

Імена не названі, однак їх дуже легко вгадати. Поет попереджає, що зрадництво, продажність не перевелись від біблійних часів. І байдуже, за скільки Іуда продасть Христа: за тридцять срібняків чи за мільйон доларів.

Що його розп’яли на покуту усіх,

То тяжка, але – істина, люди.

Лиш єдине гризе – хай проститься мій гріх!

А чи й справді повісивсь… Іуда?

(“Таємна вечеря”) Борис Олійник викриває зрадників, відступників, перевертнів, але й подає надію:

Нехай іржуть на гульбищах чуми,

То знак провісний їхньої кончини.

У нас є меч. За нами Україна:

Останніми засміємося ми!

У найтяжчі часи Олійника не покидало гостре слово. Все, що відбувається в Україні, в усьому світі, не просто цікавить митця, а вимагає від нього негайної реакції, дії. Таким він був завжди, таким залишається і зараз: борцем, громадянином, патріотом, поетом.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

“Я – Всесвіту боржник, бо українець зроду!” (Б. Олійник)