Я вчителька – це світло, зміст і музика

У людини все завжди буває вперше: перший учитель, перший клас….Невже і я була така ж як і мої першокласники: маленька, цікава, любляча побігати й посміятися?

Я закриваю очі. І от вона, зошит з довгоочікуваною зірочкою в правому куті, із чудовим відмітним знаком моєї учнівської праці. У самих невідповідних місцях відкриваємо ми свої портфелі й порівнюємо п’ятірки: у коридорі школи, на вулиці, у магазині. Моя пятерочка випромінює світло й посміхається миру.

Так хочеться, щоб її, п’ятірку, із хвостом комети побачили всі, усе..

Усе

у світі міняється, але бажання школярів бути визнаним залишається незмінним.

У спогадах я взрослею за одну секунду й уже бачу себе підлітком. Я непомітна, нескладна, з недостатністю у всьому, бігу в рідну школу, прагнучи побачити предмет свого обожнювання – хлопчика успішного в спорті й навчанні, лідера свого класу. Як мені залучити його увага? У своїй уяві на очах в усіх я розбігаюся й роблю сальто-мортале. І в цю мить я почуваю себе спортивна й упевненої як циркова акробатка, готова пройти під куполом цирку по тонкій ниточці.

Я була впевнена: щоб сподобатися коханій людині потрібно бути сильної, спритної, успішної,

а таким може бути тільки вчитель фізкультури. І я каждодневно завзято треную мускули тіла, мускули душі, мускули інтелекту.

Пройшли роки…. Я дійсно стала вчителем, але не фізкультури, а початкових класів. Моє дитяче “сальто – мортале” стало вирішальної в моєму житті…. Я зрозуміла, що той, хто до чого прагне повинен почати із щоденних тренувань, щоб потім прийти до усвідомлення свого “Я”. “Будь тим, ким ти хочеш”- не просто заклик до спонукання, цей заклик припускає найсуворішу самодисципліну.

Які дивні віртуальні перетворення мене : любов – сальто – мортале – учитель фізкультури – учитель початкових класів!

По дорозі вчительської Творчості Віра, Надія й Любов привели мене в мир педагогічної й психологічної науки. Я зрозуміла, що вчителювання – це велика праця й велика радість, майстерність і творчість, мистецтво, і інтуїція.

Людський розум – це наймогутніший інструмент, якому необхідно застосовувати для творення свого “Я”. Переді мною діти ХХ століття. Сьогодні важливо, щоб їхня віра в себе офарбилася радістю, одержання життєвого досвіду й розвиток таланта представлялося привабливим і досяжним. Говорять, талант робить людини гідним поваги. Всі діти талановиті. І повинна допомогти їм бути успішними.

А для цього, необхідно навчити їх проявляти себе, презентувати, показувати, домовлятися, бачити оточення як позитивне середовище. Дитина повинен відчути, що це він САМ зробив відкриття на уроці й що саме ЙОМУ належить ЙОГО маленька перемога. І тоді результат моїх зусиль – уміння дітей сконцентрувати себе в умовах, коли потрібно в короткий обмежений час зробити багато різнохарактерних справ, що зустрічаються вперше. Це дозволяє підготувати учня до скорення нових висот, до здійснення свого сальто-мортале.

Тому я прагну на уроках викликати подив і цікавість учнів, “апетит” на знання, виховати їх у дусі нової біосферної етики: я Вишиковую навколо учнів мої технологічні мережива. Те, що я говорю, – зміст, те, як я говорю – Музика! Людина – це є злиття змісту й музики.

Людина – це світло… Я вчителька – це світло, зміст і музика.

Мої думки подібні до цеглинок, які заставляються у фундамент здійснення людської мрії, крупиці грандіозного плану побудови себе самого. Моє завдання навчити учнів робити “сальто – мортале” не віртуально, як це робила я, а реально підтвердити свою духовну й інтелектуальну силу в захисті реферату, у дослідницькій роботі, у виступах і проектах. Практично це і є кредо мого життя.

Для хлопців я роблю мою працю непомітним, а уроки легенями, “ошатними” і “витонченими” для того, щоб здатність самостійно будувати свій варіант життя закріпилася багаторазово, щоб кожний зробив у житті своє “сальто – мортале”.

Автор

Кутергина Е. Б.,

Учитель початкових класів


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Я вчителька – це світло, зміст і музика