Я всю свою дзвінку силу поета Тобі віддаю, що атакує клас. В. Маяковський Володимир Маяковський… Ще в раннім дитинстві він входить у нашу читацьку свідомість.
Перші свої самостійні кроки ми робимо, звіряючись по вічному: “Що таке добре й що таке погано?” Тоді це було для мене чимсь величезним, незрозумілим і нескладним. На наступне сприйняття поезії Маяковського вплинуло сформоване про нього подання як про поета – співаку революції
И це відповідає дійсності, тому що навіть у самих ліричних добутках поруч із щиросердечними
Так, ним неможливо не пишатися! Маяковського можна любити або не любити, розуміти його ідеї або бути їх супротивником
Але те, що дійсно гідно поваги, – глибина почуття, сталість, відданість ідеї – незмінно є присутнім у його віршах. Основна
Але немає на світі пречервоній одежі, Чим бронза мускулів і свіжість шкіри А от моральна позиція самого автора: Я пихатим словам повсякчасний ворог, И не розтікаючись одами до Восьмого березня, Я хочу, щоб скінчилася така помісь бійок, пияцтва, неправди, романтики й мата. Ніжність, ненависть, любов, туга й біль – вся гама сильних людських почуттів представлена в Маяковського в самому яскравому їхньому прояві. Найбільш близька мені в його Творчості любовна лірика
Вона досягла таких почуттєвих вершин, що їй не вистачає звичайних слів для вираження – занадто сір і безбарвними здаються вони. І з’являються слова-гіганти: ” громада-любов”, “любовища”. Він не вміє почувати дрібно. Маяковський – гігант, що плаче морями-“слезищами”, для якого океан малий, а небо здається крихітним. Поет незвідних крайностей
В одних віршах слова “кричать”: …душу витягнуся, розтопчу. Щоб більша! – і закривавлену дам, як Прапор…. И раптом з гучного лементу переходить на шепіт, виконаний розпачі: Дай хоч останньою ніжністю вистелити твій крок, що йде. Маяковський для мене – це людина, що дивиться на мир і бачить його не так, як я. І цим він мені цікавий. Поет залучає своєю неповторністю, несхожістю з іншими, чудовим миром несподіваних фантазій: А ви ноктюрн зіграти змогли б на флейті ринв?
Вірша Маяковського – це відбиття його душі. У них він розкриває свої почуття, думки
Дійсно, Маяковський віддав “свою дзвінку силу поета” народу й революції. Воістину, В. В. Маяковський – поет і борець. Його злободенна, гнівна, кипляча, що бризкає жовчю сатира, на жаль, актуальна й у наші дні.
Необхідно відзначити, що Маяковський – поет, що далі всіх заглядав у Майбутнє й “приділяв” увагу своїм нащадкам: Шановні товариші нащадки! Риючись у сьогоднішньому скам’янілому г.., наших днів вивчаючи потемки, ви, можливо, запитаєте й про мене. И поет виявився прав: його вірші, пройшовши крізь призму часу, не знецінилися, а його “дзвінка сила поета” як і раніше нагадує людям, яке місце й сьогодні займає творчість поета й громадянина В. В. Маяковського в літературній спадщині