Як приємно лежати в траві та слухати, що відбувається довкола. Ось далеко промчало авто. Десь угорі на дереві обізвалася синичка: цінь-цінь! Ніби каже: “Поглянь, я тут!” У траві, якщо лежати й уважно її розглядати, можна побачити безліч різних комашок, жучків, маленьких метеликів.
Та раптом серед мовчазного трав’яного населення я почув дивний звук. Спершу подумав, що то десь далеко у високостях літак летить собі. Аж ні, це десь поруч!
Роззираюсь і завмираю від несподіванки, бо прямо переді мною сів на квітку джмелик. Він був ще невеличким,
Чорні лапки миттю ніби прилипали до пелюсток квіток. Чорні оченята поблискували на його голові, а вусики – антени щось вишукували в просторі. І звичайно ж, дуже красиве волохате вбрання в чорну та жовту смужечку. Мені здалося, що джмелик насолоджувався своїм приглушеним дзижчанням і продовжував вкотре перелітати з квітки на квітку.
А може, він співав пісню й був вдячний мені як слухачеві.
Я лежав у траві і слухав джмелика.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)