Художнє мислення

Художнє мислення – поширена серед літературознавців назва синтезованого психічного процесу митця, результатом якого є мистецькі твори, що мають естетичну вартість. Психологи, характеризуючи мислення індивіда як процес пізнавальної діяльності, який узагальнює дійсність і відбувається у формах понять, суджень, умовиводів, визначають разом з тим такі його різновиди: інтуїтивне, наочно-діяльне, наочно-образне, практичне, словесно-логічне, творче, теоретичне. Психічний процес, який приводить до створення оригінального літературно-художнього

твору, є наочно-образним, пройнятим понятійними та інтуїтивними елементами, здійснюється на основі і у формі мовних засобів. Домінують у ньому уявлення і образи уяви, почуття, які через багатство асоціацій (часом дуже віддалених і незвичних) творять чуттєво-конкретний (ізоморфний), але інтенціональний (не обов’язково відображений) художній світ, невіддільний від мовленнєво-мовної оболонки. Образне бачення письменника зближується з понятійним мисленням тим, що воно також зіставляє, відрізняє, диференціює, групує образи відповідно до певних ідеалів, концепцій письменника.

Письменник “бачене”, “відчуте”,

“пережите” може втілити, передати читачам тільки у слові. Його мовний матеріал – зактивізовані кимось (персонажем, оповідачем і т. д.) слова, фрази. Він їх чує промовленими або промисленими.

Тому вони завжди знаходяться у певних діалогічних відношеннях, наснажені чиїмось суб’єктивним світом, несуть у собі “своє” і “чуже” значення. Цим відрізняється Х. м. письменника (воно образно-словесне) від Х. м. маляра (тут домінує наочно-образний елемент, обтяжений барвою, об’ємом без обов’язкового виходу у мовні засоби). Мислення науковця (теоретичне) також відбувається на базі мовних засобів, у ньому домінує логічно-понятійний компонент.

Письменник як людина з властивим їй типом нервової системи не може замкнутися тільки у сфері образного бачення чи понятійного мислення: він свої інтуїтивні осяяння так чи інакше осмислює, а логічні роздуми – осердечнює почуттями залежно від того, який жанр обрав для свого висловлювання. Та в кожному разі художньо-образне мислення письменника реалізується у слові. Моделлю цього процесу може бути вірш Б.-І. Антонича “До моєї пісні”:

Крутиться світ весняний і зелений.

Ясень співає, і серце співа.

Пісня натхненним, кружля веретеном,

На веретені срібляться слова.

Ясень, осяяний сонцем, упився,

Перстень натхнення на серці тремтить.

Гей же, п’яній, і лети, і крутися,

Пісне моїх двадцятьох і трьох літ!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Художнє мислення