Художня асоціація (лат. associatio – поєднання) – у психології – зв’язок уявлень, коли одне з них у людській свідомості викликає низку інших, подеколи ірраціональних. Така специфічна якість образотворення, зумовлена принципами схожості (чистий – божественний), контрасту (добро – зло), суміжністю в часі (весна – цвітіння) чи в просторі (поле – жито), постає наслідком естетичного освоєння дійсності та розбудови нових естетичних реалій, не тотожних будь-яким позаестетичним, але рівновеликих їм. Природа Х. а. викликала зацікавленість
Він присвятив її висвітленню добру частину своєї праці “Із секретів поетичної творчості”, усвідомивши, що вона лежить в основі порівняння та поетичної градації. Це ж стосується й інших тропів, які сугестують різні типи образності (експресивно-смислову, символічну, зорову, слухову, часопросторову і т. п., зумовлюють явище синестезії, в усій повноті розкрите у збірці
Якби віднайти розколину
Як то буває лице, То крізь неї міг би я вгледіти, Як замулює шепіт у голці ока. Яка росте огорожа
У багряному голосі осені, Як вапніє вечеря німого, І себе на дорозі самого Ще й не раз.
Органічна сув’язь Х. а. як естетичного цілого набуває великого філософського узагальнення, зорієнтованого на осмислення основ першосутності людського буття.