Художні засоби в поэеме “Реквієм” А. А. Ахматовій

Художні засоби в поэеме “Реквієм” А. А. Ахматовій. I Передумови створення поеми (трагічна доля Ахматовій). II Традиції створення поетичного добутку. 1) народно-пісенна, поетична, християнська

2) епітети, метафори. III Ахматова поетеса, гідна преклоніння. Доля Ганни Андріївни Ахматовій у післяреволюційні роки складалася трагично.

В 1921 році розстріляли її чоловіка, поета Миколи Гумилева.

У тридцяті роки по неправдивому обвинуваченню був арештований син, моторошним ударом, “кам’яним словом” пролунав смертний вирок, замінений

потім таборами, потім майже двадцять років очікування сина. Загинув у таборі найближчий друг Осип Мандельштам. В 1946 році виходить постанову Жданова, що оббрехало Ахматову й Зощенко, закрило перед ними двері журналів, тільки з 1965 року почали друкувати її вірші.

У передмові до “Реквієму”, що Ганна Андріївна складала з 1935 по 1040 роки, і який був опублікований в 80-е роки, вона згадує: “У страшні роки ежовщины я Алл С о ч. Р У провела сімнадцять місяців у тюремних чергах у Ленінграді”.

Вірші, включені в “Реквієм”, автобиографичны. “Реквієм” оплакує скорбних: матір, що втратила сина, дружину, що втратила

чоловіка. Ахматова пережила обидві драми, однак, за її особистою долею трагедія всього народу. Ні, і не під чужим небозводом, И не під захистом чужих крив, Я була тоді з моїм народом, Там, де мій народ, до нещастя, був.

Співпереживання читача, гнів і туга, які охоплюють при читанні поеми, досягаються ефектом сполучення багатьох художніх засобів. “Ми увесь час чуємо різні голоси, говорить про “Реквієм” Бродський, те просто жіночий, те раптом поетеси, те перед нами Марія”.

От “жіночий” голос, що прийшов із сумних російських пісень: Ця жінка хвора, Ця жінка одна, Чоловік у могилі, син у в’язниці, Помолитесь про мене. От “поетеса”: Показати б тобі, насмішниці И улюблениці всіх друзів, Царскосельской веселій грішниці, Що трапиться з життям твоейе От діва Марія, адже жертовні тюремні черги дорівнюють кожну мученицю-мати до Марії: Магдалина билася й ридала, Учень улюблений кам’янів, А туди, де мовчачи Мати стояла, Так ніхто глянути й не посмітив. У поемі Ахматова практично не використовує гіперболи, видимо, це тому, що горе й страждання настільки великі, що перебільшувати їх немає ні потреби, ні можливості.

Всі епітети підібрані так, щоб викликати жах і відраза перед насильством, показати запустіння міста й країни, підкреслити мучення. Туга “смертельна”, кроки солдатів “важкі”, Русь “безвинна”, “чорні марусі” (арештантські машини). Часто використовується епітет “кам’яний”: “кам’яне слово”, “окам’яніле страждання”.

Багато епітетів близькі до народного: “гаряча сльоза”, “велика ріка”. Народні мотиви дуже сильні в поемі, де зв’язок ліричної героїні з народом особлива: И я молюся не про себе однієї, А про усіх, хто там стояв із мною И в лютий голод, і в липневу спеку Під красною ослепшею стеною. Читаючи останній рядок, бачиш перед собою стіну, червону від крові й осліплу від сліз, пролитих жертвами і їх близькими

Багато в поемі Ахматової метафор, що дозволяють дивно коротко й виразно донести до нас думки й почуття: “И коротку пісню розлуки паровозні співали гудки”, “Зірки смерті стояли над нами/ И безвинна корчилася Русь”, “И своєї слезою гарячої новорічний лід пропалювати”. У поемі багато й інших художніх засобів: алегорій, символів, уособлень. Всі разом вони створюють глибокі почуття й переживання

Ганна Андріївна Ахматова з достоїнством витримала всі удари долі, прожила довге життя й подарувала людям чудесні добутку


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Художні засоби в поэеме “Реквієм” А. А. Ахматовій