Григорій Савич Сковорода, безсумнівно, належав до еліти українського суспільства XVIII століття. Інтелігент з широкою європейською освітою, філософ, поет і письменник, педагог, композитор, що чітко усвідомлював своє духовне покликання, він гордо заявляв: “А мой жребий с голяками!” Так, Г. Сковорода “був… народний учитель у найширшому смислі цього слова. Він безпосередньо, в постійному єднанні з народом учив його тому, що найпотрібніше… учив його моральності.” Сковорода повчав живим словом і писаннями, він довів, що пізнати себе
Осмислюючи, у чому суть щастя, Сковорода переповідає народні притчі, байки, легенди і в цей спосіб близько стає до народного розуміння таких понять, як “премудрість”, “добродійність” і “доброчесність”, “щастя”. Його ідеал найвищих якостей – людина з високою гідністю, яка не плазує перед тими, хто хоче поставити її на коліна. Така людина
Треба пізнавати себе, а пізнавши – удосконалювати. Пізнаючи свої нахили, людина правильніше визначить своє місце в суспільстві й принесе найбільшу користь. Г. Сковорода був переконаний, що дотримання принципів моральності й справедливості встановлює гармонію у внутрішньому світі особистості, у стосунках людини з природою і суспільством.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)