Хоку, або Хамку – традиційний жанр японської пейзажної лірики, що виник у XVI ст., зумовлений розвитком міської культури. Це трирядковий неримований вірш, постав на основі першої півстрофи танка. Існувало кілька шкіл X.: “Кофу” – “давня школа”, пов’язана з іменем Мацунаги Тейтоку, школа Нісіями Соїна, школа “Сьофу” – “достеменна школа”, де найпомітнішою постаттю був Мацуо Басьо, котрий реформував X. у новий жанр Хайку: відтоді суб’єктивний ліризм поступився перед безпосереднім зображенням природи. Зверталися
Цей жанр привертав увагу й українських поетів (приміром, В. Коломійця), які вбачали в його лаконічній формі можливість точного вираження ліричного настрою. Приклад X. – з доробку Марії Ревакович:
Наші голоси –
Скорбні двійники
Мов крила вітру в степу.
Холостий віршовий рядок – незаримований віршовий рядок на відміну від інших рядків. Досить часто спостерігається у східній поезії (газелі, рубаї, туюги та ін.), трапляється і в українській, зокрема у катрені, де можуть не римуватися перший і третій рядки і т. п.:
З козацького чуба –
Печаль та згуба…
Та вільний вітер (А. Мойсієнко).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)