Історія українського народу містить у собі багато цікавого. Одні її сторінки вкриті таємницями або забуттям, славою і гордістю сповнені інші. Але кожна з цих сторінок обов’язково є невід’ємною часткою великої історії душі українського народу, що завжди славився, як завзятий та наполегливий. Той, хто поважав працю і був знайомий з мистецтвом сіяти, вирощувати, косити, молотити і пекти хліб.
Цікаво, що між далекими за значенням словами “життя” і “жито” такий близький зв’язок. Імовірно, що саме в такий спосіб наші предки
Самим високим натхненням, “у мить щедрого осяяння, яке витрачено нею і на саму людину”, як казав В. Яворівський. Мабуть саме тому з прадавніх часів наш народ цінує понад усе хліб, сіль і честь. Д. Прилюк дав цьому таке пояснення: “Хліб – то багатство, достаток, сіль – то гостинність і щедрість, а честь – то людська гідність, за яку предки наші стояли, навіть не маючи шматка хліба, ані дрібка солі”.
Ще моя бабуся завжди казала: “Спочатку хліб на стіл
А ми питали: “Чому?”
“Тому, – казала бабуся, – що в ньому є людська праця, надії, спогади. Буде поганий настрій у хазяйки, що хліб пече, – і за столом усі посваряться. А якщо вона буде лагідна – і хліб буде гарний, і мир у родині”.
Ми запам’ятали її слова. І хоч бабусі вже з нами немає, я завжди першим на стіл ставлю хліб, коли ми сідаємо їсти. Бо він є основою будь-якої вечері, сніданку, чи обіду.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)