“Хазяїн” Карпенка-Карого

Франко не бачив драматурга, рівного Карпенку-Карому. У його творах яскраво втілились народницькі ідеали і патріотизм письменника. Творча спадщина Карпенка-Карого складається з вісімнадцяти творів.

Найкращою п’єсою творчого доробку драматурга є комедія “Хазяїн”.

“Хазяїн” – це своєрідна “хроніка життя” родини Терентія Пузиря. Герої твору – це його рідні, знайомі” найближчі помічники. Дія розгортається таким чином, що ми бачимо, як крутиться “хазяйське колесо”. Для Терентія Пузиря, головного героя комедії,

гроші є тим, заради чого він жив.

Його життєвий принцип: “Аби бариш, то все можна!” За цим принципом він і став мільйонером, володарем безмежних земель. Але ні на себе, ні на свою родину Пузир грошей не витрачає, Він отримує задоволення у самому процесі примноженяя багатства. Його кожух “торохтить і сильно лоєм тхне”, його навіть не пустили одного разу до банка, прийнявши за старця, його халат дружина латає щоранку; але це не обходить Пузиря.

Підручні Пузиря – Феноген і Ліхтаренко – сприйняли його науку і тепер уже майже нічим не відрізняються від самого хазяїна. Обдурювати, збагачуватися будь-якою

ціною – така мета життя цих людей. Комедія “Хазяїн” була поставлена на сцені на початку століття, але тип, змальований у – творі, не зник і по сьогодні.

. Карпенко-Карий – корифей української драматургії, його ідеї не вмерли, “вони живуть поміж людьми і, намагаючись втілитись у живі форми, прибрати реального змісту, нагадують їм про того, хто їх витворив, кому вони завдячують своєю появою на світ…” (Симон Петлюра). І. Я. Франко назвав І. Карпенка-Карого першим майстром на ниві української драматичної літератури.

Межі об’єктів Творчості драматурга – українське Село, бідне, обшарпане, з тисячами злиднів, що визирають з кожної хати. Чорні духи зробили з цього села пекло, з якого так тяжко вийти селянинові.

Творча спадщина І. Карпенка-Карого багата на комедії, чільне місце серед яких посідає комедійна трилогія, до якої входять “Розумний і дурень”, ” Сто тисяч “, “Хазяїн”.

У цих творах на перше місце автор ставить не проблему обшарпаного українського села, а проблему блискавичного збагачення хижака-хазяїна. Хто він, хижак-хазяїн? Нещодавно селянин, а в епоху розвитку капіталізму в Україні, нічим не гребуючи, хоче посісти місце колишніх поміщиків.

Кращою комедією, на мій погляд, у цій трилогії є п’єса “Хазяїн”, головний герой якої Терентій Гаврилович Пузир. Ця п’єса засвідчує нову сторінку в історії української драматургії XIX ст. На основі чого ми стверджуємо думку про те, що “Хазяїн” – видатне досягнення драматичного твору?

На мій погляд, на перше місце треба поставити реалістичне відтворення дійсності на сторінках комедії. Ця дійсність віддзеркалюється в образі Пузиря. Вчорашній Калитка, Терентій Гаврилович має “більше землі, ніж у нашім герцогстві”. У нього декілька економій, де працюють робітники; він має тисячі

Пудів зерна, випасає на своїх полях отари чужих овець, за якими доглядають не тільки чабани, а й іноземний спеціаліст. В молодості Пузир багато працював, разом з дружиною йшов наосліп, з усього користь брав. І ось тепер – він мільйонер. Здавалося б, треба зупинитись. Та не такий Терентій Гаврилович. Жадоба до наживи керує кожним його кроком.

Він удосконалює механізм збагачення: розробляє методику “дешевого робітника”, поступається етичними нормами стосунків у сім’ї, всіляко принижує тих, хто поряд з ним. Його хазяйське колесо викувало феногенів, ліхтаренків, для яких у світі наживи нічого святого немає. Вони, як і їх хазяїн, хочуть “користь витягать, хоч би й зубами прийшлось тягнуть”.

Досить правдиво, на мій погляд, драматург говорить про життєві принципи Пузиря: обдирати, обдурювати, грабувати, оббирати. При чому, слід відзначити, ці ж принципи він в спадщину передає своїм підлеглим. Пузир переконаний в тому, що в цьому світі, світі нових соціально-економічних стосунків, всі крадуть, “кругом крадуть”, обкрадають і його.

Для Пузиря несумісні поняття “хазяйнувати” і поняття честі, порядності, щирості, сумління. Котляревський йому “без надобності”, в степах Гоголя він не бував. А якщо й здав незначну суму на дитячий притулок, то не тому, що був гуманним, а тому, що честолюбство заговорило: на шиї всі побачать нагороду, якщо підстригти бороду.

Новаторство І. Карпенка-Карого, як мені здається, і в тому, що він у п’єсі порушує через образи Калиновича, учителя гімназії, і Соні проблему просвітительства. Проте глибокого тлумачення ця проблема не набула.

Звернути увагу хочу ще на одну інновацію в п’єсі “Хазяїн”: зображення протиріч між “хазяями-мільйонерами” і тими, хто на них працював. До цієї проблеми зверталися і попередники І. Тобілевича, проте саме він надає їй нового звучання. Хлопець Зозуля – позасценічний образ, однак ми сприймаємо його як чесну, працездатну людину. Зозуля стає жертвою наклепу, його порядність, невміння постояти за себе привели юнака на ганебний шлях. Хлопець покінчив життя самогубством.

Автор, думаю, вмотивовує цей вчинок сільського парубка соціальними протиріччями. Прийде час, і селянин більш упевнено заявить про свої права на землю.

Реалістичне відтворення життя українського села в період бурхливого розвитку капіталізму, по суті, сформувало тему п’єси, яку автор визначив сам: стяжання заради стяжання без жодної іншої мети.

П’єса актуальна і сьогодні. І, можливо, саме сьогодні, а ніяк не раніше. В наш час багатьма людьми оволоділо “стяжання заради стяжання”. Перекреслюються ідеали, духовність, менталітет, в кінці кінців, Майбутнє України.

До чого ж ми дійдемо? П’єса закінчилася фізичною і моральною загибеллю головного персонажа. Причина цього – дії наосліп.

Чи не треба негайно, тим, хто по трупах йде до збагачення, задуматися над завтрашнім днем?!

Найоригінальнішим досягненням Карпенка-Карого в п’єсі “Хазяїн” є образ Пузиря. Його не можна вважати цілком негативним героєм, бо яскраво виражені в характері персонажа і позитивні риси. Слід зазначити, що в сім’ї Терентія Гавриловича панує злагода, в цьому є і його заслуга.

Пузир любить свою дочку, пишається її розумом та освіченістю, хоч до кінця зрозуміти Соню йому не дозволяє спрямованість на збагачення.

Мабуть, найбільша його позитивна якість уміння господарювати. Він працьовитий, дбайливий, непосидючий, ініціативний. Хіба не зворушує, коли він, смертельно хворий, піклується про двох овечок.

У Пузиря був талант господаря-аграрія, який, на жаль, за тодішньої системи породжував зло та розорення сотень і тисяч людей.

В образі Пузиря Карпенко-Карий викривав павуків-стяжателів і художньо переконливо доводив, що не в багатстві щастя. Адже щасливим мільйонер не був, його життєві принципи зазнають краху: хижацькі методи господарювання викликають бунт робітників; дочка має намір вийти заміж, не рахуючись з волею батька; за участь у шахрайстві його притягають до відповідальності, а непомірна зажерливість призводить до трагічного кінця. Отже, Пузир став жертвою своїх же мільйонів.

Для яскравішого змалювання образу головного героя письменник майстерно змалював людей, між якими жив і з якими спілкувався Пузир.

Двоє з них – Феноген і Ліхтаренко – сприйняли його науку і тепер своїми принципами та життєвою метою нічим не відрізняються від хазяїна.

Образ Золотницького драматург увів, щоб показати перемогу буржуазії в економічному змаганні з дворянством.

Образи Соні і Калиновича свідчать про небайдужість інтелігенції того часу до людської долі. Цими образами автор комедії утверджує, висловлюючись його власними словами, “ідею любові, ідею щастя, ідею економічного благосостоянія народу”. Письменник виявляє глибоку впевненість у тому, що світ неправди і зла приречений на загибель, що в майбутньому восторжествують “Вищі ідеали загального добра; зникнуть причини, які народжують егоїзм, жадність і ворожнечу між людьми.

Отже, Твір Карпенка-Карого – соціальна сатирична комедія, в якій висміюються й засуджуються явища, народжені капіталістичним ладом, викриваються “володарі” життя – капіталісти, підкреслюється аморальність їх вчинків. У п’єсі піддаються висміюванню й окремі побутові явища, що виникли як наслідок потворних відносин в експлуататорському суспільстві.

Хоч у комедії драматург і не створив позитивного героя, який би різко протистояв хижаку-мільйонеру, а представники народних мас виступають лише епізодично, однак ідеал автора досить виразний. Викриваючи та висміюючи, він водночас стверджував те позитивне, справедливе, носієм якого був народ.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

alt

Дізнайтесь вартість своєї роботи

Безкоштовна оцінка замовлення!

Оцінимо за півгодини!

“Хазяїн” Карпенка-Карого