Талант С. Васильченка неповторний, невмирущий. До нових і нових поколінь читачів іде барвисте слово письменника, й досі живе про нього добра пам’ять. І скільки радості приносить творчість людини, яка дуже любить землю, свій рідний краї і шукає гармонії у житті! Яскравим прикладом такої радості може бути оповідання “Басурмен”, яке у перше було опубліковане в збірці “Оповідання” в 1919 році.
Головним героєм оповідання С. Васильченка “Басурмен” є хлопчик Семен, який не любив молитися Богу, за це його мати сварила і називала
А головною ідеєю твору стало возвеличення життєрадісної вдачі хлопця, який любить пофантазувати і прагне збагнути допитливим дитячим розумом та серцем навколишній світ. Основною думкою, яку висловлює С. Васильченко в своєму оповіданні, є думка про те, що кожна людина індивідуальна, вільна у власному виборі, має право на самостійне визнання
Мати Семена, сама не дуже богомільна, примушує хлопця ревно молитися. А того зовсім не надять поклони та нудне моління перед іконами. У ньому підсвідомо народжується протест проти Бога, його не лякає і картина “Страшного суду”, що висить у хаті.
Це змушує матір назвати Семена басурменом тобто тим, хто не вірить у Бога і не молиться.
За куріння батьківської цигарки мати виганяє хлопця з хати. Семен тікає за клуню, в кропиву. Там він починає мріяти над тим, чим би розжалити до себе матір.
Хлопець уявив власне поховання, як його несуть у труні до ями, мати плаче. Тільки його хотіли всунути в яму, як хлопець підхоплюється і тікає.
Перебуваючи на лузі, хлопець сприймає музику природи, якою він насолоджується. Тут, серед цієї природної краси, Семен намагається правити службу, ніби диякон у церкві. Так Семен відчуває себе новим паламарем.
Експозиція: інтер’єр хати, де живе Семен, дорікання матері сину за його нешанобливе ставлення до Бога.
Семен, за словами його матері, – лобань, безсоромник, харцизяка, невіра, хрещена тварина, басурмен. Але в той же час хлопець має такі риси характеру, як наполегливість, чуйність, винахідливість, хитрість і спритність. Здебільшого Семен великий романтик і фантазер.
Він дуже полюбляє природу и вміє сприймати музику оточуючого світу.
У своєму оповіданні С. Васильченко досить вдало використовує уявне та казкове. Завдяки цьому йому вдається підкреслити індивідуальність Семена, хлопця, який прагне самостійно осмислити навколишній світ і вдається до фантазування, хлопця, який серед музики і співів природи був чарівним диригентом і художнім митцем.
У кожного хлопця існує своя таємниця. Найчастіше усього такі таємниці допомагають хлопцям скрасити будні і розвивають фантазію. Особисто Семен відкриває для себе красу навколишнього світу і тим доводить, що вміє розуміти рідну природу.
Коли мати покарала хлопця за паління і вигнала з дому, він побіг у луки і там побачив те, повз що раніше проходив і не помічав. І комахи, і метелики, і травиця, і квіти – все здалося хлопчикові таким дивовижним, чарівним, що він і гадки не мав, чому раніше не бачив цю красу.
Коли розум бере верхи, Семен розуміє, що робить щось не так, бо батьки невдоволені ним, його вчинками. Семен – дотепний, щирий, безпосередній, смішний хлопець. Він тягнеться до красивого, може фантазувати.
Він вміє робити свої висновки, коли потрапляє у несподівані ситуації. Мені здається, що ті риси, якими наділив героя оповідання “Басурмен” С. Васильченко письменник, допоможуть і нам майбутньому долати усілякі негаразди, бо серце цього хлопця добре і співчутливе, тому він може бути прикладом для багатьох з нас.