Образ Ярослава Мудрого привабив Івана Кочергу передусім як образ суперечливий, у якому поєдналися, з одного боку, лицарська відвага, державний розум, підтримка науки, знань, щедрість, а з іншого – честолюбство, лукавство, лякливість. В уяві драматурга постала трагічна постать людини енергійної, запальної, активної, яка шукала істину і помилялася, дбала про добробут вітчизни і забувала про деяких гідних її синів. Ця постать і стала центром п’єси. Уже в першій частині драматург майстерно визначає ті лінії, якими буде розгортатися дія.
Він
Душевна рана його тим пекучіїпа, що він добре знає, як Коснятии, інші новгородці не ра. і виручали київського князя у скрутну хвилину. Але жадоба помсти і гнів на кривдника змінюються в серні Микити розумінням державотворчої, патріотичної діяльності Ярослава,
Журейко – будівничий, він зводить храми. Його душа така само висока, як і творіння його рук. Чистою і палкою є любов Журейка до Милуші, простої дівчини-киянки. Захищаючи її родину, парубок потрапляє у немилість до князя і змушений переховуватися.
Проте він знаходить в собі сили піднятися над особистою образою, бо розуміє прагнення Ярослава до єдності Руської землі. Ярослав – люблячий батько, ніжний і лагідний у ставленні до дочок. Але, дбаючи про інтереси держави, він одружує їх з іноземцями, хоч сам гірко переживає розлуку з дітьми. Складні стосунки Ярослава з дружиною Інгігердою, шведською принцесою. її зрада боляче ранить князя, так само як і смерть Єлизавети, перед якою він відчуває свою провину. Ярослав керується принципом “Раніш закон, а потім благодать”. І цей принцип не завжди виправдовує себе, що розуміє і сам герой.
Складна роздвоєність між державним обов’язком і людським почуттям не виправдовує князя, хоч І. Кочерга і подекуди ідеалізує свого героя. Романтична поема “Ярослав Мудрий” – то гімн рідному народові, його незнищенним моральним якостям, серед яких любов до батьківської землі займає чільне місце.