Наразі ніхто вже не сумнівається в народній мудрості: роби добро – і воно до тебе повернеться сторицею. Людина приходить у цей світ доброю, бо, як сказано в Біблії, – “Бог створив людину за образом і подобою своєю”. А що таке Бог?
Далі читаємо: “Бог є любов”. То як же від любові може бути щось недобре, щось таке, що суперечить природі людській. Доречне питання: а звідки ж беруться тоді черстві, бездушні люди, чому чиняться страшні злочини?
Адже ті ж самі злочинці теж народилися добрими немовлятами, вони ж не відали, ким вони
З нею, напевно, погодяться навіть ті, хто вважає себе атеїстом і не сприймає Божі прописи або дуже скептично ставиться до будь-яких думок із цього приводу. Дитя підростає, пізнає світ, а він не завжди прихильний до дитини, адже буває, що дитина рано стає сиротою або ще гірше – батьків позбавляють прав виховувати власних дітей. Дитина опиняється в скруті. Тяжко таким, але вони не позбавлені можливості влаштувати своє майбутнє якнайкращим чином. Саме в дорослому віці людина робить
Проблема вибору постає ще з часів Гетсиманського саду, коли Бог заборонив людям куштувати плоди. Вони були покарані за це, особливо жінки. Та саме з того часу тягнеться за людиною цей момент: бути такою чи такою, чинити так чи інакше.
Усе виходить якнайкращим чином тоді, коли людина знаходить у своєму серці оте Боже начало (бо Бог – це любов) і діє відповідно до цього. Про таку людину кажуть: це добра людина.
Коли ж власне “я” застить увесь світ, у людини прокидається темна сила – гординя, і тоді вже годі сподіватися чогось доброго – вона буде сваритися, злитися, когось ненавидітиме, комусь дорікатиме й головним винуватцем буде всенький світ, тільки не він сам. Старі як світ мудрі слова Володимира Мономаха слід писати величезними літерами замість реклами пива чи автомобілів. Щоб кожний читав і думав над прочитаним.
Ось вони: “Ніколи не майте гордощів у своєму серці і в розумі, а скажіть: сьогодні живий” а завтра помру; смертні ми. Старих шануйте, як батька, а молодих, яко братів…” Між Володимиром Мономахом і Матір’ю Терезою відстань у цілі століття. Але вони поруч, бо їхніми вчинками керувало єдине бажання – зробити цей світ добрим, а значить – красивим, як красивими бувають люди у своєму духовному злеті, душевних поривах.
Врешті, кожного разу, який би випадок з історії ми не брали, перемагає конструктивна доброта, яка спрямована на творчість, на гармонійний розвиток, власне, самої цивілізації.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)