Вовк і кобила – народні байки

Жив-був вовк. Старий він став і слабий. А їсти ж треба!.. Пішов він їжу шукати.

Блукав собі, блукав та й стрів лисичку. – Лисичко, лисичко, я тебе з’їм. – Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньку заспіваю, таночок станцюю. Почала вона співати медовим голосочком, пританцьовувати ніжками. Дивився старий і заснув.

Прокинувся, а лисички-сестрички й духу не чути. “І нащо мені така самодіяльність?” – подумав сіренький і поплентався далі. Бачить – на поляні кобила пасеться. Зібрав останні сили старий розбійник і каже люто: – Я тебе з’їм, кобило!

А та перелякалася, трясеться вся й відповідає: – Я не проти, вовчок-сірячок, але не можна мене їсти. – Чому? – зацікавився сірячок. – Ось на, почитай, – сказала кобила і підняла ногу. Підійшов вовк, глянув зацікавлено, а кобила йому копитом як дасть – так і посипались іскри з очей. Довгенько не міг прийти в себе старий.

А як очуняв, подумав: “Ото дурний! Неграмотний, а поліз читати!..”


Вовк і кобила – народні байки