Володимир Винниченко – Момент (Характеристика твору)

Характеристика твору

Володимира Винниченко “Момент”

1910 р.

Темою Імпресіоністичної новели “Момент” стала історія короткого кохання, що зародилося між молодим революціонером і панною в драматичній, ризикованій для життя ситуації. Історія ця справді психологічно витончена, світла й прекрасна, але й печальна, адже герой новели залишається наодинці з мукою осиротілого щастя, яке спалахнуло було на мить і зникло разом із чарівною панною (звідси й назва – “Момент”). Отже, письменник порушує проблему щастя – наскрізну проблему своєї творчості.

Сюжет, як того й вимагає жанр новели, динамічний і напружений. Герой зустрічається з панночкою в клуні перед спланованим нелегальним переходом через кордон. Панночка так само тікає від переслідування поліції. Герой закохується в дівчину – і читач стає свідком народження й розвитку високого почуття.

Молоді люди переживають страшний, екстремальний момент: перебігаючи прикордонну смугу під обстрілом, вони уникають смерті і як переможці святкують радість життя: “Це було торжество двох великих кузьок; це був вихор життя, який замітає все сміття – “не треба”, “не можна”; це було щастя крові, мозку, кісток; це було найвище щастя народження, народження не з сліпими, а з одвертими (розплющеними. – Авт.), видющими очима душі”.

У творі використано потужний арсенал імпресіоністичних засобів. Кольористика тексту концентрує сонячні барви, лісову зелень, небесну блакить; багатство зорових і слухових образів увиразнює пейзаж, творить тло, на якому розгортаються події в новелі.

Штрихова імпресіоністична техніка передачі вражень головного героя (а розповідь ведеться від першої особи) піби виплітає малюнок душевного стану закоханого. Усе навколишнє читач “бачить” і сприймає через внутрішній світ героя.

Момент щастя – миттєвий: закохані тут же розлучаються навіки, адже щастя, за Винниченком, – це “свободна воля”, воля від тягаря й обов’язку, що є наслідком трішалих стосунків. Справжнє щастя – у миттєвому захваті.

У новелі проступає відверте протиставлення усталеної, традиційної моралі з гі суворими, а то й пуританськими, приписами і природності, принадності щирігх почуттів двох молодих людей. Емоційно звучить у творі піднесений і мінорний водночас апофеоз великому, прекрасному процесу життям, частка якого і ліс, і бджоли, і пташки, і юнак та дівчина, які ніби розчиняються в зеленому рухливому царстві природи.

І вже в наступних рядках автор ніби протиставляє незайману природу, її прекрасне життя людській моралі як чомусь протиприродному, обтяженому умовностями, лукавістю.

Спалах почуттєвої любові в природі – найвищий момент буття. Людина ж перетворює свято кохання на побутовий елемент щоденного життя. Звідси й оцінка: “Щастя – момент. Далі вже буденщина, пошлість”. Ідеальну модель поведінки всього живого в природі Муся окреслює так: “Єсть якісь метелики.

Вони вмирають серед кохання”. Пропозиція панни скористатися цією моделлю, перенісши її з рівня біологічного на рівень духовний (“наше кохання повинно вмерти зараз”), з розумінням сприймається героєм. Муся стає Дамою, а юнак благочестивим, шляхетним лицарем: “Я схопив краї її сукні, поцілував і випустив”.

Авторська Ідея Очевидна: усе, що природне, є прекрасним.


Володимир Винниченко – Момент (Характеристика твору)