Володимир Миколайович Сосюра Народився на станції Дебальцеве 6 січня 1898 року в шахтарській сім’ї. Щоб хоч якось звести кінці з кінцями, батько, виходець із селян, у поті чола працював, часто міняючи професії: він був шахтарем, будівельником, землеміром, писарем, що мандрує вчителем. Добре малював і писав вірші.
Мати, людина лагідного характеру, часто співала народні пісні, які з дитинства запам’ятав Сосюра.
Згадувалася йому й бідній материнській кофті, і потоптані батьківські чоботи. Владимир змалку повинен був заробляти на шмат
Бідність і утруднення не дали можливості одержати середню освіту. Після двокласної сільської школи вчився в ремісничому училищі на слюсаря, а потім – у Каменській сільськогосподарській школі, що довелося покинути після смерті батька в 1915 році. Протягом 1922-1923 років В. Сосюра вчиться в Харківському університеті
Вихваляння Революційного років і героїка громадянської війни стають актуальними на початку літературної діяльності поета. В 20- 30-и року В. Сосюра звертається до тем,
На початку 50-х років актуальної стає тема трудового подвигу народу. Для В. Сосюри важливим стає автобіографічний добуток “Третя рота”. У ньому подається схвильоване оповідання про нелегкі випробування, що випали на долю поета.
На жаль, цей роман був опублікований лише в 1988 році. Шістдесяті роки були ознаменовані роздумами поета над пережитим
Післявоєнна творчість поета – це новий зліт його таланта. За збірник “Щоб сади шуміли” В. Сосюрі була присуджена Державна премія І ступеня; за книги “Ластівки на сонце” і “Щастя сім’ї трудовий” – Державна Премія імені Т. Шевченко в 1963 році. В 1964 році поет опублікував дві книжки поэзий – “Осінні мелодії”. Богатий і різноманітний духовний мир сучасника, синівська любов до батьківщини й рідного народу, краса нев’янучої молодості, вірність любові, картини старовини й нового Донбасу – такий зміст останніх прижиттєвих збірників В. Сосюри