Володимир Сосюра – І все, куди не йду, холодні трави сняться

І все, куди не йду, холодні трави сняться, де дерева шумлять і плачуть за Дінцем, де вулиці п’янить солодкий дух акацій, востаннє за вікном заплакане лице… І сняться все мені далекі темні очі, що в’януть і мовчать в осінній далині… А щоки, як колись, вітри мені лоскочуть, і запах чебрецю несуть вони мені…

Ну, як тепер живе Горошиха-вдовиця, де Федька – син її, застрелений вночі?.. А ми ж не раз із ним ходили по кислиці, де шарудів бур’ян і плакали сичі… Ожина за Дінцем…

О любий Холоденко, далекий брате мій, зарубаний в бою… Не схиле вже тепер твоя нещасна ненька на зрубане плече голівоньку свою… І все, куди не йду, холодні трави сняться, до дерева шумлять і плачуть за Дінцем, де вулиці п’янить солодкий дух акацій, востаннє за вікном заплакане лице… 1922


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Володимир Сосюра – І все, куди не йду, холодні трави сняться