І
Гей, піду на села у веселім марші, Щоб за плугом взнати, чи поет і я! Сонце ти гаряче, братику мій старший, Мабуть, в тім і буде доленька моя!
Як і кожний, буду! В парубоцькім колі Вечором зі сміхом вийду на майдан. (Позабувши місто, де панелі голі, А на них самотній висиха каштан!)
Паруб’ята виб’ють закаблуки в танку, Виб’є серце тугу – спадщину гнилу! Громом реготати буду аж до ранку, З перуном ходити у шовкову млу!.
Налигаю місяць за срібляні роги (Все можливо, друзі, серцю юнака!) І пісні закину зорями під ноги Для дівчат веселих
Там на полонині, де в кущах омани, В сутінь біля ставу, а за ставом – млин, Безтурботно стану цілувать кохану, І зім’ятий буде пахнути полин.
Та замало буде тихої дороги. Усміхнеться неня: “Ну і басурман!” Налигаю місяць за срібляні роги, Шкереберть на ньому полечу в туман.
По далеких гонах, за далекі межі, Мовби на казковім чудо-кораблі,- Заберу в обійми у свої ведмежі Все, що є ясного на оцій землі!.
Сонце ти гаряче, братику мій старший, Мабуть, в тім і буде доленька моя, Щоб іти на села у веселім марші І за плугом взнати, чи поет і я! II
Чи не серце там ото упало У гарячу вечора долонь,
Чом сьогодні вдруге на майдані Я дарма мою кохану жду, І женуть імлою думи п’яні У простір, у безвість череду?
Так шалено тягнуть хороводи, Вибивають землю парубки, Та ніяк з холодної колоди Не зніму тремтячої руки…
…Де ж це ти, прийди, моя хороша! Де ж це ти, прийди, моя ясна!. …Золота завихрила пороша І завмерла дзвоном в ясенах…
Б’ється бубон тонко і зухвало, І дзвенять дзвіночки біля скронь… …Та чи серце там ото упало У гарячу вечора долонь? III
Розлилася зоряна коновка, І струмлять літавці, як вино, В кошениці, вистеленій шовком, За твоїм малесеньким вікном.
В’ється хміль, і серце хмелем бродить: Жду-пожду. Мо’, вийдеш на зорі? І здається, топлять серце води Океанів синіх і морів.
І здається, зовсім ні до чого Опівночі глупої краса… …Тільки тепло падає під ноги, Мовби порох місячний, роса…
Очеретом роги намантачив Журавлиний місяць… Суховій… …Як давно, либонь, уже не бачив Я твоїх тривожних чорних вій!
Ти прийшла! І б’ється серце вовком, І п’янять літавці, як вино, В кошениці, вистеленій шовком, В кошениці, вистеленій сном!.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)