Визначте основну ідею “Слова про Ігорів похід” і те, за допомогою яких образів вона розкривається у творі

Найвизначнішою пам’яткою давньоруської літератури є “Слово про похід Ігорів”. В основу сюжету цього твору покладено події невдало завершеного походу новгород-сіверського князя Ігоря Святославича з його братом Всеволодом, сином Володимиром і племінником Святославом на кочівників-половців.

Похід відбувся навесні 1185 року. Розвідники, які були вислані вперед, сповістили, що становище для руського війська несприятливе. Але відступати перед небезпекою для руських князів здавалося ганебним. Ігор не зважив навіть на лихе віщування

– затемнення сонця. “Якщо так вернутися, не бившись, сором буде нам гірше смерті”,- сказав він. Це свідчить про відвагу князя, його мужність, сповненість “ратним духом”, наполегливість у досягненні мети, патріотизм.

Автор ніби захоплюється мужністю Ігоря. Але між тим князь необачний, запальний, надмірно честолюбний, що й призвело до його особистої трагедії і до лиха для всієї Київської Русі.

У п’ятницю вранці 10 травня 1185 року Ігорева дружина зустрілася з половцями. Перший бій був успішний. Та в суботу на світанку половці обступили руських, “мов дрімучий бір”. Ні велика мужність Ігоревого

брата Всеволода, ні хоробрість самого Ігоря, ні відвага його дружинників не врятували від страшної поразки. Небагато залишилося живими із воїнів Ігоревого війська, сам князь потрапив у половецький полон.

Пізніше Ігорю вдалося втекти і він не раз відплачував за свою поразку успішними походами на половців.

Глибокою тугою вражає опис спустошеної, усіяної трупами землі, він звучить немов своєрідний плач автора над важкою долею співвітчизників. Чуйність до страждань простих людей, гнів проти призвідців їхнього горя свідчать про патріотизм автора, його єдність із народом. Причина поразки Ігоревого війська – в міжусобній роздрібненості князівств земель руських.

Як відомо, окремі удільні князівства тієї доби досягли великої економічної та військової могутності. Об’єднавшись, вони могли б успішно протистояти будь-яким зовнішнім ворогам. Нещастя Київської Русі в літописі тлумачиться як кара Божа за гріхи людські, а в “Слові” – як наслідок князівських міжусобиць.

Патріотизм цього твору полягає саме в тому, що автор не тільки описує певну історичну подію, але й роздумує про долю рідного краю. Він наочно показує, до чого можуть призвести роздрібненість і сепаратизм. Ідея єдиної та неподільної, сильної держави червоною ниткою проходить крізь усю поему. На дійсних фактах автор робить спроби переконати сучасників, що лише згуртованість, єдність дій можуть забезпечити мир та спокій землям руським.

Висновок. “Слово про Ігорів похід” – глибоко патріотичний Твір, у якому виражені відвічні загальнолюдські ідеї: любов до батьківщини, прагнення до миру та злагоди, до волі народу та кожної людини, бажання добросусідських стосунків між державами. Яскраві цільні образи людей, історичні події та явища справляють на читачів велике враження, виховують їх у дусі патріотизму й вірності рідній землі.

Опорні слова й поняття: літературна пам’ятка, образи, міжусобна роздрібненість, сепаратизм, патріотизм, єдність.

Додатковий матеріал. Дослідники про “Слово про Ігорів похід”.

Грушевський М. С. Історія української літератури: В6т.-К., 1993.- Т. 2.- С. 195-197.

“Погром Ігоревого війська під Кая-лою – центральний ніби пункт цілої епопеї, ніде не представлений “наглядно”.., в тоні і стилі епічного оповідання. Натомість маємо цілий ряд образків, які дають можливість слухачеві виробити собі поняття про “сицеву рать”, в котрій поліг цвіт руського лицарства.

Насамперед, прегарні описи природи: кривавий схід сонця, що віщає криваву битву; тяжкі чорні Хмари, степовий сухий вихор, що засипає порохами руське військо; земля дуднить, стяги тривожно шамотять, і, як зловіща степова буря, насуває з усіх боків половецька сила. Вона розбивається о тверду лінію черлених щитів. Героїчний образ “яр-тур-Всеволода” заступає епічну повість про хоробру відправу Ігоревого війська: всі ті епізоди боротьби, поєдинків, ран, смерті, в яких звичайно розпливається епічне оповідання”.

Єфремов С. О. Історія українського письменства. К., 1995.-С. 100-101.

“”Слово” дійшло до нас у дуже несправній редакції досить пізнього списку, зробленого десь певне на півночі, свого часу зле відчитаного і тепер навіки втраченого. Але навіть у чужій одежі північної копії “Слово” зберегло стільки специфічно-українського колориту, що вже перші дослідники старого письменства анітрохи не вагалися, що ця поема могла повстати тільки на українському грунті. Куліш просто вже зве “Слово” думою, зазначаючи схожість у поетичних засобах і манері між “Словом” та ПІЗНІШИМИ українськими думами. Максимович перекладає “Слово” мовою України.., і складом українських пі-

I своїм змістом та формою, великою красою поетичною та потужним громадянським настроєм воно так високо здіймається над усією літературною спадщиною старих часів, що справді цілком такої уваги заслуговує. Вже сам факт існування “Слова” кидає ясний промінь світла на нашу стару поезію, одхиляючи широкі перспективи на ту далеку давнину”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Визначте основну ідею “Слова про Ігорів похід” і те, за допомогою яких образів вона розкривається у творі