Віють вітри, віють буйні – ПІСНІ МАРУСІ ЧУРАЙ Скорочено

Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться; О, як моє болить серце, а сльози не ллються.

Трачу літа в лютім горі і кінця не бачу. Тільки тоді і полегша, як нишком поплачу.

Не поправлять сльози щастя, серцю легше буде, Хто щасливим був часочок, про смерть не забуде.

Єсть же люди, що і моїй завидують долі; Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі?

Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці? Тяжко жити без милого і в своїй сторонці.

Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!

Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися.

Коментар Пісня Марусі Чурай “Віють вітри, віють буйні” передає почуття самотньої дівчини, яка страждає в розлуці з “милим чорнобривим”. Для неї це – “люте горе”, вона себе порівнює з билинкою в полі, що росте на піску, без роси, на спеці. Починається твір поетичним паралелізмом (дерева гнуться – сльози не ллються) і закінчується риторичними питальними та окличними реченнями.

Має струнку організацію, дуже мелодійний, і донині користується популярністю.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Віють вітри, віють буйні – ПІСНІ МАРУСІ ЧУРАЙ Скорочено