Витезслав Не Кликав – поет зі світовим ім’ям

Словесна гра, каламбур надзвичайно важкі для перекладу. Його казка “Анечка добрий – дух і солом’яний Губерт” (1936) побудована на протиставленні світосприймання сільської й міської дитини. Книга Не Кликала становить великий інтерес у плані поетичного бачення, метафоричности образів, багатства фантазії, внутрішнього відчуття поетом своєрідного сприйняття миру дітьми.

Не кликав затверджував, що дитина, відкриваючи для себе навколишній світ, схожий на поета. Діти мимоволі винаходять метафори, “коли зустрічаються з незнайомими

предметами й дають їм назви, відповідно до своєму колишньому досвіду

Поезія дитинства – один із провідних мотивів Творчості Не Кликала. Мир чистих почуттів, людського генія, для якого думка й ідея виявляються вище буденних турбот, посідає перше місце в його поезії. Заперечуючи обивательське утилітарне відношення до життя, Не Кликав протиставляє йому, з одного боку, людини, обдарованого художнім почуттям, або вченого, з іншого боку – дитини, що не утратили ще здатність восприли-мать речі такими, якими він їх бачить, навіть якщо вони перетворюються в нього в казкові, фантастичні образи

У цьому ключі написана

його інша книга – “Речі, квіти, тварини й люди для дітей” (1937). У ній зібрані короткі, усього в кілька рядків, казочки, у яких забавно розказано про властивості квітів, комах, тварин… Поет як би відтворить мир свого дитинства, своє поетичне сприйняття навколишніх його предметів і рідної природи. Ця книга переведена на російську мову чеськими перекладачами й видана в чеському видавництві “Артиа” в 1965 році.

Російською мовою виданий збірник віршів “Золота пора”. Вірші Не Кликала входять у збірники: “Нечувано – небачено” і “Повернення додому”.

“Кубула й Куба Кубикула” (1931) – казка гумористична, але із глибоким підтекстом. Головна думка казки: страшно тільки трусам. Вигадане чудовисько – страховисько Барбуха росте, коли його бояться, і зменшується, коли його не бояться. Одна тільки любов виявляється сильніше страху. Куба, Лизанька й ведмежатник Кубикула люблять страховиська й тим самим рятують його від остаточного знищення.

У казці дія розвивається, подібно народному лубку, яскраво, насичено, з невтримною фантазією, гострою викривальною сатирою. Це те саме що театр балагана, дійству на площі. Відповідно до вибраному жанру звучить і язикова партитура в казці.

Прислів’я, примовки, гостре слівце – мовлення вулиці, народного свята – насичують книгу. Казка й починається з небилиці, начебто читача розважає баляндрасник: “У часи шапок з вухами були жорстокі зими, і навпаки: коли стояли такі люті морози, шапкарі шили шапки з вухами”.

Язикове багатство казки відзначають і чеські дослідники. В “Історії сучасної чеської літератури для дітей” В. Стейскал пише: “Композиційний початок в “Кубуле” грає не головну роль, із цієї сторони казка робить враження імпровізації. Куди більше сильним значеннєвим засобом проявляється тут Мова Ванчури.

Він джерело гарного настрою, сполучна ланка в оптимістичному зображенні дивних доль трьох головних героїв, він джерело словесних веселощів, воно множить комічні ситуації”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Витезслав Не Кликав – поет зі світовим ім’ям