Віталізм (лат. vitalis – життєвий) – 1) вчення, за яким у живих організмах є особлива, нематеріальна сила (ентелехія, життєздатність), що регулює в них життєві процеси; 2) стильова течія у багатьох літературних напрямах першої половини XX ст., філософською основою якої було ніцшеанство і бергсонізм. В. у літературі відтворював мінливий потік, динаміку, рух життя, мав антиінтелектуальну спрямованість, виходив з біологічної концепції людини. В. найяскравіше виявлявся у футуризмі та експресіонізмі.
Саме такому розумінню М. Хвильовий свідомо протиставляв
Критикуючи погляд О. Шпенглера на “присмерк” Європи, М. Хвильовий твердив, що “психологічна Європа” як символ допитливого людського духу “виведе
Одержавши канадське громадянство після численних пригод і поневірянь, він розмірковує: “Чи я забув про землю предків? Ні. Не забув. І не залишив. І не зрадив. Земля моїх предків далі моя земля, з неї зліплена моя плоть і моя кров, і мій дух, і моє минуле |… ] Я не скорився. Я не міг скоритися.
Я не мав сили скоритися. Не знаю, звідки і для чого ця моя сталево-тверда нескореність, але вона є, вона буде”.