Вірш Пушкіна “До моря”. (Сприйняття, тлумачення, оцінка)

Море у свідомості поета – це зовсім особлива стихія, що вражає своєю силою й красою.

Прощай, вільна стихія! Востаннє переді мною Ти котиш хвилі блакитні И блищиш гордою вродою.

Поет розмовляє з морем, як із другом; знаходить співчуття й розраду в спілкуванні з вільною стихією.

Як друга ремство тужливий,

Як заклик його в прощальну годину,

Твій смутний шум, твій шум закличний

Почув я востаннє.

Життя поета не схожа на життя простих людей, який можна назвати “обивателями”. Душу поета може почувати особливу близькість

до навколишнього світу. Спілкування із природою – невід’ємна частина Творчості теперішнього поета. Вірш “До моря” філософське, тут Пушкін не тільки говорить про стихію.

Його думки простираються набагато далі, він говорить про своє життя, про власні надії й мрії.

Не вдалося навік залишити Мені нудний, нерухливий брег, Тебе захватами поздоровити И по хребтах твоїм направити Моя поетична втеча.

Море стало для поета джерелом натхнення. Енергія вільної стихії дозволило поетові відчути свою причетність до настільки загадкового й таємничого явища природи. Поет уміє бачити красу й велич у всім, що

його оточує. Поетичний добуток набагато складніше прозаїчного.

Тут є недосказанность, символістика.

У віршах Пушкіна, неперевершеного майстра філософської лірики, кожне слово може раптом показати своє нове значення. Не випадково, читаючи вірші Пушкіна, ми не тільки уявляємо собі конкретні замальовки предметів або явищ, але й замислюємося про глибинний зміст усього, що було сказано поетом. Вірш “До моря” – це відбиття внутрішніх сумнівів і мріянь поета.

Він не задовольняється сиюминутным спогляданням пишноти морської стихії, він міркує про сутність усього земного.

Ти чекав, ти кликав… я був окутий; Вотще рвалася душа моя: Могутньою пристрастю зачарований, У берегів залишився я.

Пушкін зображує море як жива істота, що живе й змінюється; яке тісно пов’язане з життям людей. Не випадково тут є згадування про Наполеона, про Байрона. На думку поета, Байрон був нерозривно зв’язаний з волею й величчю, що робить його близьким до морської стихії.

И слідом за ним, як бури шум, Іншої від нас умчався геній, Інший володар наших дум.

Зник, оплаканий волею, Оставя миру свій вінець. Шуми, схвилюйся непогодою: Він був, про море, твій співак.

Філософські міркування поета про своє місце у світі змушують читача задуматися про щире призначення поезії як рушійної сили, що дозволяє спрямувати свій погляд за рамки повсякденного, повсякденного. Море зробило на поета незабутнє враження. Романтична натура Пушкіна не може залишитися байдужим до величі й сили природи


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Вірш Пушкіна “До моря”. (Сприйняття, тлумачення, оцінка)