“Вірьовку треба вміти вити, прислів’я – розуміти” (за прислів’ями та приказками народів Російської Федерації)

Прислів’я та приказки – це невичерпне джерело мудрості народу. Деякі прислів’я та приказки народів Росії прямо підкреслюють значення цього виду фольклору. Так в Якутії можна почути таке: “Прислів’я – притча предків”, “Прислів’я – в усіх на вустах”, “Людське слово – не дзвіночок, прив’язаний до дуги”.

Тувинці мають свій запас мудрості: “Вірьовку треба вміти вити, прислів’я – розуміти”, “Під час повені немає риби, в прислів’ї немає брехні”, “Приказка яскравіша од квітки” тощо.

Найдавнішими

за походженням є прислів’я та приказки на родинно-побутову тематику. В них відбилися повсякденні турботи народу, його любов до рідної землі, його розуміння взаємин в родині, громаді. Ось деякі з них: “Птах гарний пером, а людина – розумом” (з марійської), “Добра справа сама себе хвалить” (з хакаської), “Батько помре – обідніють, мати помре – осиротіють” (з осетинської). Мудро сказав народ про те, що прислів’я треба вміти розуміти.

В них можна знайти відповіді на життєві ситуації, а також корисні поради: “Уночі не йди на вогник, що здається близьким, а йди на гавкіт собаки,

хоч він і здається далеким” (з адигейської).

Російський письменник М. Горький говорив про своє ставлення до прислів’їв та приказок: “Взагалі прислів’я та приказки зразково формують увесь життєвий, соціально-історичний досвід трудового народу… Я дуже багато вчився на прислів’ях – і інакше: на мисленні афоризмами”.

(Переклад з російської прислів’їв та приказок В. Бойка)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

“Вірьовку треба вміти вити, прислів’я – розуміти” (за прислів’ями та приказками народів Російської Федерації)