Коли я маленьким мамі казав, що в мене багато друзів, а у неї тільки одна подруга Наталка, вона загадково посміхалася і говорила, що я ще не все розумію і до цієї теми ми повернемося пізніше.
І ось нещодавно ми з мамою знову заговорили про друзів.
“Одного разу, – сказала мама, – ти зустрінеш найближчу тобі людину: за думками, мріями, спільними інтересами. Не пропусти цього моменту! Бо він дуже важливий.
Звичайно, дуже важко одразу зрозуміти, хто перед тобою – справжній друг чи просто приятель.
Ми часто говоримо: “Справжній
Я розповідав мамі про своїх друзів, однокласників. Вона розказала мені про своїх приятелів, про свою подругу Наталку.
“Придивись до людини, – говорила вона, – і одразу все стане ясно. Перш за все, справжній друг буде сприймати тебе таким, який ти є, не дорікаючи тобі за твої звички та уподобання. Недарма ж кажуть, що друг – це той, хто знає всі твої недоліки і все-таки любить тебе.
По-друге, тобі буде дуже цікаво спілкуватися з ним. Годинами можна
Ми ще довго розмовляли з мамою. Вона згадувала різні життєві ситуації, коли дружба допомагала їй у скрутному становищі. Обговорювали книжки і фільми про справжніх друзів. І вирішили, що недарма кажуть: “Друг – це той, хто входить у твої двері, коли весь світ виходить з них”.
Хіба не так?
Звичайно, в житті будуть різні ситуації: суперечки, сварки, непорозуміння. Але серед всього цього справжній друг знайде в собі силу поступитися, а можливо, і перший вибачиться.
В народі говорять: “Життя прожити – не поле перейти”. І це дійсно так. Справжня дружба перевіряється і випробується роками, відстанню, різними ситуаціями. І мені потрібен буде ще не один рік, аби остаточно переконатися, хто ж поруч зі мною: вірний друг чи тільки приятель.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)